Якою б порядною не була родина, одного дня будь-яка дитина може принести додому крадену річ. Звісно, це неприємна ситуація, яка потребує уваги батьків. Проте вона не є ознакою, що малюк виросте злочинцем.
Така поведінка не трапляється просто так, щоб оцінити серйозність ситуації та допомогти, треба розуміти причини. Інакше ситуація може повторитися.
Чому діти крадуть, як батькам на це правильно реагувати, щоб подібних ситуацій більше не було, та коли крадіжки переростають у клептоманію з’ясували журналісти УП.Життя.
У питаннях допомогли розібратися лікарка психологиня-консультантка Леся Мироняк, психологиня, дитяча психотерапевтка Тетяна Окаєвич та психологиня, арттерапевтка, членкиня Всеукраїнської арттерапевтичної асоціації Дарія Кудінова.
Красти можуть як маленькі діти, які ще не можуть побудувати складний ланцюжок причинно-наслідкового зв’язку, так й підлітки, які вже точно знають, що роблять.
У будь-якому віці для крадіжки є причина. Психологині допомогли розібратися, що ж слугує поштовхом малюків до крадіжки у різному віці.
В ранньому віці дитина не може красти навмисно. Вона просто недостатньо зріла, щоб усвідомити свою поведінку та зрозуміти, що брати чуже не можна.
Психологиня Леся Мироняк пояснює це тим, що з 2 до 7 років розуміння причинно-наслідкових зв’язків ще недостатньо сформоване. У дітей з підвищеною емоційною вразливістю відсутність такого розуміння може тривати до 9 років.
— Навіть попри пояснення батьків незрілість префронтальної кори головного мозку може спонукати повторювати крадіжки. Адже дітям ще важко контролювати дії й усвідомити наслідки.
Усі діти — егоїсти. Вони звикли, що світ обертається навколо їхніх потреб, тож ще не можуть поставити себе на місце іншої людини. Також діти не розуміють, що їхні дії можуть комусь нашкодити.
Психологиня Леся Мироняк заспокоює, що це просто етап фізіологічного розвитку і не є ознакою поганого виховання чи патології.
Ще одним фактором, який може спонукати до крадіжки — відсутність особистих кордонів у родині. Тоді дитина може думати, що всі речі — спільні.
Відомо, що діти багато в чому копіюють поведінку дорослих. Та інколи така поведінка може бути ознакою патології та зумовленою генетично.
У таких випадках розібратися з причинами може психолог за допомогою спеціалізованих методик. Також може знадобитися консультація психіатра, — каже психологиня.
Інколи діти можуть красти тому, що бояться запитати дозволу у батьків відкрито. Це свідчить про проблеми з довірою у родині.
Ще однією причиною такої поведінки може бути просте бажання уваги. Дітям може здаватися, що їх не помічають. Саме тому вони шкодять чи беруть заборонене, не задумуючись про наслідки.
В окремих випадках крадіжка може бути проявом помсти, що дитину не помічають. Через образу вона хоче зробити щось на зло іншим.
Також дитина може просто заздрити, що в когось є річ, а в неї немає. Іноді дитина може красти в речі в людей, з якими хоче потоваришувати, але просто не вміє чи соромиться сказати про це.
Леся Мироняк зауважила, що заборона батьків висловлювати емоції, наприклад, голосно сміятися чи плакати, може призвести до того, що діти починають красти для самоствердження.
Так вони намагаються проявити ту чи іншу невисловлену емоцію.
Також крадіжки властиві дітям із проблемами самоконтролю. Так відбувається у дітей з розладом дефіциту уваги й гіперактивності через особливості розвитку нервової системи.
На відміну від маленьких дітей підлітки вже можуть зрозуміти, що вони роблять і яка відповідальність за це чекає. Найчастіше вони йдуть на цей крок, щоб привернути до себе увагу дорослих чи самоствердитися.
Та ніколи й нічого не буває просто так. Отож причиною крадіжок могли послугувати:
Тобто дитина перебирає на себе сором і неспроможність батьків у фінансовій сфері.
Новина, що дитина краде, може викликати у батьків чималий сором та сумніви у вихованні. Та в цей момент важливо впоратися зі своїми переживаннями. Адже якщо відразу виплеснути їх на малечу, можна лише погіршити ситуацію.
Крчичати, соромити та принижувати малюка в жодному разі не можна, адже діти раннього віку дуже вразливі.
Щоб побороти бажання взяти чужу річ, треба визнати емоції, які відчуває дитина, та допомоги їх пережити. Покажи, що ти поруч, підтримуєш, приймаєш та розділяєш несправедливість світу.
Річ у тім, що дитині непотрібна сама річ, для неї має значення емоція, яку вона викликає. Тому важливо зрозуміти потребу малюка, щоб задовольнити її іншим чином, — додає Тетяна.
Важливо показати, що дорослі на її боці. Хочуть не покарати за вчинок, а допомогти. Вони вірять, що малеча більше не крастиме. Лише після цього можна м’яко пояснити, що брати чуже не можна.
Тож психолгиня Дарія Кудінова рекомендує розповідати малечі терапевтичні казки про крадіжки. Наприклад, оповідання Всеволода Нестайка “Дивовижні пригоди в лісовій школі”
Можна запропонувати дитині поставити себе на місце того, в кого вкрали іграшку або влаштувати домашній детектив, й разом шукати злодія та повертати вкрадене. Така техніка може бути ефективною до восьмирічного віку.
Дорослим також важливо говорити, як поводитися в магазинах чи в інших громадських місцях, де може бути спокуса щось взяти. Розповідати, чому так робити не можна.
Якщо підліток вчинив крадіжку, щоб привернути до себе увагу, слід зрозуміти причину.
Щоб відплатити за річ, можна запропонувати їй виконати додаткові хатні обов’язки, проте важливо робити це не в наказовому тоні.
На жаль, навіть у дітей може розвинутися клептоманія — патологічне бажання дитини отримати щось чуже. Тож якщо вона постійно щось краде, а дорослі не можуть на це вплинути, необхідно звернутися до психолога.
Ознаки дитячої клептоманії:
Причиною клептоманії може бути нестача серотоніну — гормону щастя. Крадіжка може підсилити інші гормони й лише так підліток отримає дофамін та щастя.
Фінансова грамотність — важлива складова дитячого виховання. Як навчити дитину поводитися з грошима, читай у нашому матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.