Чи намагались ви колись помедитувати, відкинути усі думки та пливти на хвилях повного спокою? Впевнені, не всім це під силу. Хіба що буддійським монахам.
Проте часом тривога захоплює життя людини цілком. Особливо, коли навколо буквально весь світ хворіє. Як тут не боятись знову щось підчепити?
У декого такий страх може перерости в хронічний, а думки про недуги — стати за життєве кермо людини, яку часто називають іпохондриком.
Важливо пам’ятати, що іпохондрія — не хвороба, а психічний стан, при якому людина лише переймається тим, що вона може мати якесь захворювання. Окрім того, здорові аргументи, наприклад аналізи, не можуть її переконати у протилежному.
При цьому лікарі для людей з таким розладом теж не є авторитетом. Якщо людина не надто часто відволікається на схожі турботи та загалом може жити своїм звичайним життям, значить, усе гаразд.
Однак якщо вона більшість часу витрачає на думки про ймовірні та часто уявні хвороби, шукаючи чергові симптоми, то варто задуматись, чи можна впоратися з цим самотужки.
Проблема полягає в тому, що якщо навіть людина розуміє, що хворобу вона собі надумала, занепокоєння продовжує супроводжувати її увесь час. І причину цього важко зрозуміти.
Психологиня благодійного фонду Запорука Алла Антонова стверджує:
Потрібно підключити спеціаліста — психолога або психотерапевта, який допоможе докопатися до суті внутрішнього конфлікту, який часто навіть не пов’язаний із її фізичним здоров’ям.
Проте у цієї проблеми існує ще й біологічна сторона, оскільки коли ми чогось боїмося, то в тілі починають вироблятись певні гормони стресу. Тому якщо ми боїмося чогось постійно, то їх стає настільки багато, що вони починають бути токсичними для нашого організму.
Гормони стресу — це адреналін. У малих кількостях він навіть дуже корисний.
Наприклад, згадайте, як у разі небезпеки загострюються усі органи чуття: нюх, зір, слух. Це відбувається, оскільки викид адреналіну посилює наші почуття, щоб ми швидко могли зорієнтуватися та врятуватись.
Однак є і неприємні властивості такої особливості організму. Наприклад, коли адреналін зашкалює і на цьому рівні тримається дуже довго, то стає отруйним, після чого знижується пульс та підвищується артеріальний тиск. У результаті людина починає дійсно погано почуватися.
Та на цьому проблеми не закінчуються. Через високий рівень вже отруйного адреналіну організм намагається себе вберегти та обмежити фізичне навантаження. Після цього починає відчувати нестачу кисню та слабкість. У результаті страждає імунітет.
Людина стає більш вразливою, легше підхоплює віруси, довше і важче хворіє, повільно одужує.
Варто пам’ятати, що іпохондрія — не просто страх захворіти, а померти від хвороби, і це ключовий момент. Проте для дітей до шести років смерть сприймається через призму казки, коли хтось зникає чи засинає назавжди. Тобто вони не так бояться смерті, як їхні батьки.
Однак при цьому діти найчастіше, як і в інших ситуаціях, орієнтуються на своїх батьків. Тому якщо вони чогось бояться чи надто стурбовано щось сприймають, то малеча починає переймати ці реакції.
І навпаки, якщо дорослі у складних ситуаціях зберігають спокій та оптимізм, то їхня дитина найчастіше відчуватиме й поводитиметься так само.
Також може виникнути тривожність у більш дорослої дитини, коли від неї приховували якусь неприємну інформацію. Тому варто пояснювати усі незвичні теми, оскільки це нормальна цікавість, притаманна будь-якій людині.
Саме готовність говорити про життя та смерть з дитиною вирішуватиме, якою вона виросте людиною: тривожною чи щасливою.
Науково доведено, що ми можемо змінити свою поведінку, а значить — і ставлення до певних речей. Відповідно, щоб перестати турбуватися за своє здоров’я, необхідно виробити нові звички, які допоможуть почуватися спокійніше.
Якщо іпохондрія ще не перейшла в хронічну форму, то людина може з нею впоратися самотужки. Однак спеціаліст зможе допомогти зробити це швидше та ефективніше.
Окрім того, іпохондрія може бути одним із симптомів серйозного захворювання — обсесивно-компульсивного розладу, коли людина над чимось надзвичайно зосереджується, а тривога захоплює її свідомість повністю. У такому разі може знадобитися консультація як психолога, так і психіатра.
Проте якщо ти просто прагнеш піклуватись про своє здоров’я і це не займає більшу частину твоїх думок та часу, то варто прочитати наш матеріал про медичне страхування в Україні: як заощадити та не витрачатися на ліки.