Колись Бучанський район приваблював українців своїм затишком, спокоєм, хвойними лісами та близькістю до столиці.
Однак після російської окупації у лютому-березні 2022 року маленькі містечка Буча, Ірпінь та інші стали символами звірячих воєнних злочинів загарбників та незламності українського народу.
Фотографії, зроблені після деокупації цього району рівно рік тому, розлетілись усім світом та шокували наслідками руйнувань, тілами жорстоко вбитих та катованих мирних людей.
Найскладніше повірити в увесь цей жах було тим, хто безпосередньо жив там і знав колись заквітчані та сучасні міста, що перетворились на згарище. Їхні голоси тепер кричать на весь світ про те, що зробили з їхніми долями росіяни.
Президент України Володимир Зеленський сьогодні розповів у цифрах, що означала окупація Бучанського району для українців.
Буча і Бучанський район. 33 дні окупації. Понад 1400 смертей, із них 37 дитячих. Понад 175 людей знайдено в братських могилах і камерах тортур.
9000 російських воєнних злочинів. 365 днів, як це знову вільне українське місто. Символ звірств армії країни окупанта. Ніколи не пробачимо. Покараємо всіх винних, — написав він.
А видання Українська правда. Життя зібрало історії реальних людей, які ховаються за цією статистикою. Вони розповіли, що їм довелось пережити рік тому та як їхнє життя змінилось після цього.
Євгенія Бобрик разом з чоловіком, дочкою та сусідами на початку повномасштабної війни певний час сиділи в підвалі, а потім наважились виїхати з Бучі на двох авто.
При спробі евакуації автомобілі розстріляли росіяни. Люди дивом вижили, хоч одну жінку було поранено. Українці знову повернулись до підвалу. Але не надовго.
Євгенія з дитиною все-таки змогла виїхати в Польщу, хоч усі документи згоріли в машині. Родину пропустили на кордоні завдяки тому, що в жінки залишились фотографії свого паспорта в телефоні.
Але не все так просто. За рік відновити свої документи так і не вдалось, через що в Польщі виникли проблеми. Тоді Євгенія вирішила взяти участь у британській програмі тимчасового захисту для біженців.
Два місяці чекали візу. Це були папірці з нашими з дочкою фото і написом, що нас чекають у Британії. Ми виїхали у Бельгію до друзів, куди за нами приїхав спонсор з Британії. З нас трьох паспорт був лише у собаки, — пригадує жінка.
У Британії дочку Євгенії взяли в приватну католицьку школу, а жінка знайшла можливість відновити згорілі документи.
За кілька днів вона їх отримає та планує повернутись в Україну вже влітку. Адже вдома в Бучі на неї та дитину чекає чоловік.
За цей час він зміг трохи відремонтувати свій будинок, над яким розірвався Град — поміняв вибиті вікна та заліпив дірки у даху. Та найголовніше — зміг позбутись російського духу, адже під час окупації вони встигли там побувати, вкрасти чоловічі футболки, шкарпетки та чашки, а також випити міцний алкоголь.
Євгенія не уявляє, що відчуватиме, коли опиниться в тому місці, де мало не загинула зі своєю родиною. Але вона впевнена, що знову призвичаїться до життя з постійними повітряними тривогами.
Адже має ще одну мотивацію — подати заяву до поліції щодо обстрілу свого авто росіянами, щоб ідентифікувати та покарати злочинців.
Фото: Getty Images
Анастасія Тиха разом з чоловіком — зооактивісти та волонтери. У лютому 2022 року їхнє фото розлетілось по західних ЗМІ — тендітна дівчина тримає навколо себе собак, зокрема на інвалідних візках, та евакуює їх з обпаленого Ірпеня під обстрілами.
Цей образ тепер з’являється на картинах та марках. Сама ж Анастасія вважає, що тільки дивом їй з чоловіком вдалось врятувати чотирилапих.
Я зараз згадую ті події й розумію, наскільки це важко було. І наскільки нам пощастило, що ми не зустріли окупантів, що нас не пристрелили, — каже вона.
Але пара на цьому не зупинилась. Волонтери щотижня повертались в Ірпінь, шукали собак, яких загубили під час евакуації, та привозили корм для безпритульних тварин.
А ще Настя відкрила в Ірпені свій притулок-хоспіс, де живуть 57 собак та 15 котів. Переважно це тварини, яких не хочуть забирати в родини — з інвалідністю, онкологією та іншими хворобами. Притулок постійно поповнюється, адже військові привозять туди також тварин з фронту.
Що ж до життя подружжя, то відразу після звільнення Ірпеня Настя та Артур повернулись додому. Їм пощастило, адже їхнє житло майже не ушкоджене.
Насправді, якщо ви приїдете в Ірпінь, ви навіть не повірите, що тут була війна. Навесні минулого було багато руйнувань, а зараз все відбудовується і модернізується.
Ірпінь — чудове сучасне місто, мені дуже приємно у ньому перебувати, — ділиться дівчина.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Anastasia (@stasia_tihaia)
Допис, поширений Anastasia (@stasia_tihaia)
Українці — без сумнівів смілива нація. Ще одним підтвердженням цього є історія подружжя, яке обороняло Бучу.
І це при тому, що чоловік був на милицях, бо в лютому до повномасштабного вторгнення саме зламав ногу! Читай цю дивовижну історію про стійкість наших людей.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!