Наша нация испокон веков славится творчеством и умением рифмовать. Именно в трудные времена появлялись чуть ли не самые известные произведения украинских классиков — Лины Костенко, Васыля Стуса, Владимира Сосюры и многих других поэтов и поэтесс.
Современные украинцы тоже прибегают к стихотворениям и аккумулируют свою боль и горе от войны в рифмованные строчки, которые уже называют Поэзией Свободных — военной лирикой украинства 21-го века.
Собирать стихи о войне принялось Министерство культуры и информационной политики Украины, создав сайт Поэзия Свободных, куда можно присылать свои поэзии. Организаторы инициативы считают, что именно стихи военного времени будут рассказывать нашу историю следующим поколениям.
После нашей победы будущие поколения должны помнить, через что мы прошли, и вдохновиться [нашей — ред.] отвагой и героической борьбой.
Мы собрали пять лирических произведений об украинской борьбе уже известных украинских классиков и новых авторов, которые в будущем, возможно, станут героями учебных книг и пособий по истории и литературе.
Мій перший вірш написаний в окопі, надрукований в 1998
Мій перший вірш написаний в окопі,На тій сипкій од вибухів стіні,Коли згубило зорі в гороскопіМоє дитинство, вбите не війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,Стояли в сивих кратерах сади.І захлиналась наша переправаШаленим шквалом полум’я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.Вогненна ніч присвічувала дню.І той окопчик —Як підводний човен
У морі диму, жаху і вогню.Це вже було ні зайчиком, ні вовком –Кривавий світ, обвуглена зоря!А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря.Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,В казки літать на крилах палітур.А я писала вірші про фугаси,
А я вже смерть побачила впритул.О перший біль тих недитячих вражень,Який він слід на серці залиша!Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!Душа в словах — як море в перископі,І спомин той — як відсвіт на чолі…Мій перший вірш написаний в окопі.Він друкувався просто на землі.
Я знову плачу мимоволі…, 1943
Я знову плачу мимоволі…Чому?.. Та хто б не плакать міг.Ось люди, вирвані з неволі,Ідуть по вулицях вузьких…
“Бабуся!.. Як вони терзалиТебе… Все клацав їх курок…”Вона ж як з ночі проказала:“І не питай мене, синок…”
Махнула зсохлою рукоюЙ пішла… А серце — йок та йок…“Дівчино мила, що з тобою?Де васильковий твій вінок?
Дівчино, де твоє намисто?Хто розгубив його між трав?..”“Моє намисто у фашиста,Вінок мій німець розтоптав…”
І очі зблиснули… З металуТі очі сині, як мечі…“Я на городі зарубалаЙого сокирою вночі…”
Пливуть, летять думки печальні,Страшним усе здається сном…Біля військової їдальні,Як тіні, діти під вікном.
В руках у них відерця з жерсті…Я чую сльози на щоці…Це з вами, о мої обдерті,Обідом діляться бійці…
Ще попливуть потоки крові,Все далі будем ми іти,Щоб повне люті і любовіДо щастя серце донести.
Фото: Unsplash
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі, 2016
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.Потяги завмирають на мить і рушають далі.Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.Ніхто не хоче забрати її з собою.Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старогоі літньої порожньої панорами.
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,ніби хребет у підлітка з інтернату.Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
Формується її пам’ять, формується втіха.В цьому місті народилися всі, кого вона знає.Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.Коли згадувати немає кого, вона засинає.
Тиждень тому, 2022
Тиждень тому — наче місяць назад.Місяць назад — наче роки тому.В мене під вікнами знов чути Град:Мабуть, сьогодні я точно помру.В мене в кишенях банкноти й картки.В мене в наплічнику кішка і крам.Я так й не встигла купити квитки,От й ризикую в дорозі життям.Щоб не здуріти, рахую до трьох.Щоб не боятись, тримаюсь в руках.Ми переможемо і з перемогВідновим будинки в розбитих містах.Тільки триматись! Ні кроку назад.Все віддаю — і не шкода.Тому Вірю в країну із безліччю вад: З нами і правда, і Бог, й ЗСУ.
Звуки лякають звичайних петардТих, хто зумів — не загинув в бою.
Королева кришталева ходить у броні, 2022
Королева кришталеваходить у броні.Королева з міста Левазараз на війні.Комусь квіти, в когось святоі життя без меж.А вона із автоматомв вихорі пожеж.Промінь сонця вересневийв погляді завис.Зглянься, горда королево,чуєш — відізвись!Ти ж бо зовсім не сталевана отій війні.Королево кришталева,подзвони мені…Рвуться сутінки свинцеві,ворог напосів.Відчайдушній королевіне до ніжних слів.Не минути болю втратиу найважчі дні.Не питають у солдата,як то на війні.Промінь сонця вересневий.Телефон мовчить.Кришталева королевапісля бою спить.
Многим из нас сейчас трудно читать книги или слушать музыку. Но на самом деле музыка тоже способна поднимать наш боевой дух! Мы составили плейлист украинской музыки, которую тебе точно стоит послушать.