Чи не здавалося тобі дивним, що у європейських країнах такого персонажа, як Дід Мороз, просто не існує? Головним зимовим персонажем там є Святий Миколай.
Навіть в Америці усім відомий Санта Клаус — це Saint Nikolas, що в перекладі означає Святий Миколай, а не Дід Мороз.
Хто ж насправді Дід Мороз, як він пов’язаний з СРСР та чому українцям слід відмовитися від цього персонажа, читай далі.
Період 30-х років 20-го століття запам’ятався в історії як час лютих політичних репресій в СРСР та боротьби з церквою. Відтак, будь-які святкування релігійних свят були під забороною.
Лише у 1935–1936 роках радянська влада вирішила дозволити святкувати Новий рік. Однак без натяку на релігійних персонажів, будь-яких символів та атрибутів.
У1935 році з’явилася теза, що потрібно організовувати святкування Нового року з новими радянськими традиціями та новими символами. Озвучив її соратник Сталіна Павло Постишев.
А вже у 1937 році з легкого пера пропагандистів виник культ новорічного персонажа Діда Мороза. Так намагалися усунути або принаймні зменшити вплив церкви та церковних традицій серед людей.
За допомогою альтернативного Діда Мороза хотіли протистояти християнському образу Святого Миколая. Фактично “червоний дід” є російсько-радянською версією християнського Санти.
Сам по собі персонаж прийшов із язичницьких вірувань і був далеким від доброго діда, який роздає подарунки.
У міфології Дід Мороз був повелителем зими й у різних регіонах мав різні імена. У відкритих джерелах можна зустріти такі назви: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і Мороз.
Хоч як його не звали, образ був один — чіткий та зловісний. Його зображали велетенським злим дідом, який виморожував людей разом із худобою та всіма їхніми припасами.
Люди тих часів були далекі від науки, тож мали надію, що жертвоприношення може врятувати їх від природного явища. Відтак для Мороза приносили жертву з тварин чи людей.
Якщо на ранок жертва була замерзла та вкрита льодом чи снігом, це означало, що Мороз дозволить людям пережити зиму.
Однак радянські пропагандисти змусили танцювати під їхній сценарій навіть цього язичницького лиходія. Вони переодягли його у костюм добродія, додали бороду з вати, намалювали червоний ніс та вручили мішок цукерок, щоб персонаж був максимально схожим до образа доброго Миколая.
Над сценаріями святкування Нового року плідно працювали головні пропагандисти Союзу: автор сталінського гімну СРСР Сергій Міхалков та один із провідних радянських дитячих письменників Лев Кассіль.
Вони розуміли, що просто витіснити християнські свята, традиція яких тривала поколіннями, ніколи не вийде. Однак цілком реально було надати статус “головного” своєму Дідові Морозу.
Усі новорічні дитячі свята, подарунки, урочисте запалення ялинки було нічим іншим, як піарним ходом рекламної кампанії. Там дітей змалечку вчили правильних для радянської системи цінностей та наративів.
Так у СРСР підміняли поняття. Дід Мороз у поколінь тих часів став заміною Святого Миколая, ялинка стала не різдвяною, а новорічною, на столах мала стояти не кутя, а олів’є.
У шкіряних кріслах радянської верхівки вигадали ще багато дрібних наративів, які в купі змушували людей забути, що це свято є цілком штучним.
Дід Мороз став асоціюватися з казковим героєм новорічної традиції, яким раніше був Санта. Також він був краплею світла у кривавій темряві репресій та масових мордувань.
Напевно, саме тому, попри успішну декомунізацію, радянське свято Нового року та його головний персонаж нікуди не зникли.
Звісно, можна сприймати головного персонажа Нового року як казкового і нереального діда, який немає нічого спільного з СРСР та пропагандою.
Однак варто пам’ятати, що війна з Росією триває не на одному фронті. Напрямів боротьби є багато, серед них і боротьба за культурну ідентичність та європейські цінності.
Нас, нашу мову та свята нищили, щоб стерти з лиця землі український народ. Та попри масовий терор, який триває дотепер, ми не забули про наші традиції.
Дітям під подушку Миколай продовжував приносити подарунки 19 грудня, а 6 січня всі господині накривали святковий стіл, де головною була різдвяна кутя.
Якщо російська пропаганда може аргументувати порушення суверенітету нашої країни захистом російськомовних, апелювати до “братерства”, то чи варто плекати персонажів їхньої спадщини?
Зараз час, коли варто повертатися до власних цінностей та витоків. Навіть якщо ти не є прихильником(-цею) християнства, традиційні зимові свята є прекрасною нагодою відчути добро та цінності, про які із сучасним темпом життя можна забути.
А все-таки ніхто не заважає винагородити одне одного символічним подарунком за успішно прожитий рік. Якщо ти не знаєш, що подарувати друзям на Новий рік, читай наш матеріал.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.