У жовтні 2022 року в Україні запрацював закон про заборону акустичного насилля: відтоді вмикати музику, фільми, відео та інші мультимедійні файли без навушників заборонено у громадському транспорті, таксі.
З того часу поїздки в автобусах, маршрутках та таксі справді змінилися, і йдеться не лише про заборону на російське, а й на будь-яку музику та фільми. Уже у травні Кабмін оприлюднив постанову, яка вносила зміни до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
За постановою, пасажири не можуть слухати музику чи відео у транспорті без навушників.
Проте чи не у кожному громадському транспорті підлітки, мами з дітьми, люди старшого віку та інші вмикають чиїсь голосові повідомлення, гучно та в деталях описують проблеми в особистому житті телефоном чи просто гортають калейдоскоп відео у TikTok.
Така проблема є глобальною і, на жаль чи на щастя, стосується не лише України: за даними британської статистики, у країні близько 46% пасажирів слухають музику чи дивляться фільми без навушників, чим заважають іншим людям. Таких людей там прозвали лаудкастерами.
BBC Україна детально розповіло про проблему, як працює в Україні новий закон та що з цим робити. Ми виокремили найцікавіше та ділимося з тобою далі.
Здається, тут не варто багато пояснювати, адже кожен та кожна з нас знають, як складно втримати спокій та гарний настрій зранку, перед важливою зустріччю чи робочим днем, коли поруч, над вухом, як набридлива муха дзижчить та змінюється щохвилинно чиясь музика.
Або, коли ввечері, після виснажливого дня, десяток пасажирів вислуховує про всі сімейні драми іншої людини, якими вона ділиться телефоном. Окремого місця через скарги від інших отримують й батьки, чиї діти на повну гучність дивляться відео чи мультфільми.
Рexels
Так, закон України врегулював ситуацію, коли акустичне насилля лунало з волі водія — тепер такі випадки відбуваються доволі рідко, про що кажуть й оператори гарячих ліній. Однак меншого розголосу зазнала постанова стосовно таких самих обмежень для пасажирів.
Виданню ВВС Україна водії міжміських автобусів у Львові зізналися, що навіть не чули про постанову щодо пасажирів.
Сама ж постанова про Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту забороняє відтворювати в салоні автобуса музику, звуки фільмів чи інші звукові сигнали, крім інформації про поїздку (передача звуку може здійснюватися на індивідуальні навушники пасажирів, а на салон — лише під час нерегулярних перевезень за згодою всіх пасажирів).
Натомість водії мають право висадити пасажира з салону транспорту, якщо його поведінка заважає іншим людям.
Тобто, створений у салоні додатковий шум шляхом використання технічних пристроїв нині законно прирівняли до пункту постанови про випадки, коли пасажири можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.
Експертка з Центру прикладної антропології Тіна Полек пояснює, що для людей різної культури межі вихованості та прийнятої норми також відрізняються.
Десь закликають до намазу через гучномовці, в іншому місці — гучно бʼють дзвони. На погляд антропологині, українці є дуже сімейними людьми, тож часто використовують поїздку у громадському транспорті як перерву та можливість подзвонити рідним.
А ще в українців існує неписане правило: люди, що їдуть поруч, не знають нас, і ми їх більше ніколи не побачимо.
— Існують простори, де наша приватність є дещо умовною. Погляньмо на двір у селі — там усі бачать, в якому халаті ти вийшла погодувати курей. Ми розуміємо, що нас можуть побачити люди, але допускаємо домашній зовнішній вигляд, розраховуючи, що й інші роблять так само, — каже Тіна Полек.
За спостереженнями психологині Оксани Пшегорницької, найчастіше тишу в транспорті порушують підлітки та люди старшого віку: для перших особисті кордони лише починають ставати обʼєктом вивчення, для інших — невідомим залишається цифровий етикет.
Як уже зазначалося, проблема акустичного насилля у громадських місцях та транспорті присутня не лише в Україні.
Та у кожного та кожної знайдеться приклад з власного життя, коли у ресторані чи кафе, під час кіносеансу чи вистави хтось буде розмовляти телефоном та по кілька разів повторювати слова, аби точно почули усі — і по ту сторону звʼязку, і у приміщенні.
Такий досвід є й в інших країнах: у 2022 році у Великій Британії провели опитування, згідно з яким 46% британців у публічних місцях дзвонять по відео без навушників. 83% лаудкастерів серед підлітків, 21% — серед людей, старших за 55 років.
Частіше лаудкастери — це чоловіки, їхня кількість сягає 52%, 40% — жінки.
Нині чимало українців проживають за кордоном, і кажуть, що з такими пасажирами, які порушують тишу у салоні громадського транспорту, стикаються у Німеччині, Польщі, Італії, Індії, Туреччині.
У світі над розвʼязанням проблеми ще розмірковують. У деяких країнах ефективно та різко боротися з лаудкастерами забороняє закон — як от у Великій Британії. В Індії торік ввели штраф $60 за музику чи відео без навушників у парках, бібліотеках, публічному транспорті.
В Україні регулювати проблему також нелегко, складнощів додає війна. Тож вихід — скаржитися водію, потім — перевізнику, а якщо результату немає, варто звертатися до поліції. Та найкраще — намагатися вирішити все діалогом, одразу, як виникає дискомфорт.
На жаль, громадський транспорт часто є місцем порушення не лише акустичних, а й фізичних особистих кордонів. Що робити, якщо тебе торкаються у громадському транспорті та куди звертатися потім — читай в нашому іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.