За час повномасштабної війни чимало українців переоцінили своє життя та все, що мали в ньому. Матеріальні цінності, статус та можливості відійшли на тло, тоді як головними критеріями рівня якості життя стали безпека та комфорт.
Через вимушену міграцію для багатьох людей стало викликом життя на новому місці. Однак повномасштабна війна триває, а для українців із близьких до РФ регіонів це означає бути готовими до тривалого вимушеного переселення.
Журналістка Вікна-новини провела власне дослідження рівня якості життя, відпочинку, роботи та задоволення власних потреб жителів великих та малих міст і сіл України.
Для кращого зображення ситуації ми проаналізували дані з відкритих джерел та надані за інформаційними запитами, а також провели власне опитування серед українців.
Загальна кількість респондентів сягнула 435 осіб.
За основу взяли десять критеріїв:
Варто зауважити, що під час опрацювання у статистику та розрахунки не враховувалися дані з ТОТ: АР Крим, Донецької та Луганської областей, частин Запорізької області та лівобережжя Херсонської області. Через російську окупацію, терор, масове винищення українських лісів та екології в цілому, а також відсутності джерел правдивої інформації з цих територій та контролю спостерігачів з третіх країн такі дані вважаються нерепрезентативними.
Редакція не формувала список з першими, другими чи останніми місцями: ми виділили умовний рейтинг, який демонструє переваги окремих міст України у різних сферах.
Також ми провели дослідження шляхом соціологічного опитування: про свої міста/містечка/селища розповіли українці — дали оцінку якості життя там та висвітлили типові проблеми населених пунктів.
Тож де в Україні добре жити в складний час — розбираємося далі.
Під час повномасштабного вторгнення українці у всіх регіонах відчули, що безпечного місця нині немає ніде. Навіть попри віддаленість від зон бойових дій та кордонів з Росією, вибухи та влучання відбуваються й у західних регіонах.
Мапа тривог України свідчить про приблизні дані щодо кількості оголошення повітряних тривог та звуків вибухів в областях. Найбільше тривог від 24 лютого 2022 року до 1 травня 2024 року лунало у:
Водночас у Рівненській, Волинській, Львівській, Закарпатській та Чернівецькій областях повітряна тривога за цей самий часовий проміжок була оголошена 612, 604, 519, 449 та 500 раз відповідно.
Приблизна кількість вибухів у цих областях також різна:
Безпеку у своїх містах та селищах оцінили й наші читачі.
В опитувальнику Вікна-новини ми запитали, наскільки населений пункт респондента (-ки) є безпечним в умовах повномасштабної війни на їхню думку. Оцінити ситуацію у своєму місці проживання респонденти могли від нуля до десяти балів.
За даними опитування найвищу оцінку (сім, вісім, девʼять та десять балів) респонденти віддали таким містам:
Натомість найчастіше найнижчі оцінки (нуль, один та два бали) отримали такі міста:
Водночас місцева влада повинна була забезпечити місця громадського скупчення, освітні заклади та будинки укриттями. Цей показник також входить до нашого дослідження.
У жовтні 2023 року по всій Україні розпочалися посилені перевірки споруд цивільного захисту. За результатами перевірки виявилось, що понад 20% є непридатними для використання. Про це в ефірі телемарафону Єдині новини заявляв премʼєр-міністр України Денис Шмигаль.
— Частина з них непридатна для використання, а ще частина — закрита на момент першої перевірки, але на момент другої вже відкрилася, — сказав Шмигаль.
Згідно з даними Міністерства з питань стратегічних галузей і промисловостей України нині в державі зареєстровано 60458 укриттів. Детальніше про їхній стан також можна дізнатися на сайті Залізне укриття.
За даними Iron.Shelter станом на початок травня 2024 року по всій Україні зареєстровано 61659 укриттів, зокрема 2323 укриття у Вінницькій області, у Волинській — 2274, у Київській — 2263, а у самій столиці — 4104 укриття.
Загалом в областях станом на 1 травня 2024 року кількість укриттів є такою:
Також мешканці повідомили про стан укриттів у їхніх містах та населених пунктах. Загальна картина свідчить, що хоч 66,2% опитаних декларують наявність у тамтешніх закладах освіти та цивільній інфраструктурі укриттів, їхня кількість є недостатньою. 26,4% вважають, що кількість укриттів є достатньою для населеного пункту, а 7,4% повідомили про відсутність укриттів.
За результатами опитування, найчастіше проблема із доступом до укриття є у населених пунктах:
Під час опитування українців редакція попросила вказати, наскільки часто у населених пунктах відбуваються правопорушення та кримінальні ситуації. Про найгіршу ситуацію заявили жителі таких міст:
Редакція Вікна-новини надіслала до Генеральної прокуратури України інформаційний запит про надання інформації щодо рівня злочинності по областях України за 2022 та 2023 роки.
Генпрокуратура надала детальний звіт зареєстрованих кримінальних правопорушень упродовж січня-грудня 2022 та січня-грудня 2023 років у розрізі областей України (за даними статистичної звітності за формою №1 Єдиний звіт про кримінальні правопорушення).
Загальна картина не може потішити: за 2023 рік кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень зросла у кожній області країни, у порівнянні з 2022 роком.
Однак, можемо припустити, що у перші місяці повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію суверенної України не усі злочини були зафіксовані та внесені до статистики.
Для порівняння, у 2022 році загалом по всій території України з урахуванням ТОТ та АР Крим було зареєстровано 606427 кримінальних правопорушень у звітному періоді.
У 2023 році кількість правопорушень сягала 710442.
Детальні дані наводимо нижче. За 2022/2023 роки відповідно в областях України зареєстровано таку кількість правопорушень:
Також в опитуванні українці зазначили й про рівень роботи поліції у їхньому місці проживання: 72,2% зазначили, що здебільшого робота поліції влаштовує жителів, однак вони також помічають й недопрацювання правоохоронців. Повністю задоволені роботою поліції 15,4% серед опитаних, а різке розчарування декларують 12,4% респондентів.
За даними опитування, 19,1% респондентів почуваються цілком безпечно у своєму місці: за десятибальною шкалою вони віддали максимум балів у сфері безпеки своєму місту.
Переважна більшість поставили своєму місцю проживання від пʼяти балів та вище. Натомість лише 6% опитаних поставили своєму місту нуль балів за безпеку, 5,1% — один бал.
З опитування ми могли сформувати умовні групи міст, де роботу поліції оцінили у найвищі та найнижчі бали.
За результатами опитування ми також змогли визначити, у яких населених пунктах українці почувають себе найбезпечніше. Оцінити рівень безпеки можна було від нуля до десяти балів. Найбільше найвищих оцінок (вісім, девʼять та десять балів) отримали такі міста:
Війна в Україні сильно похитнула ринок праці. Становище багатьох українців погіршилося ще й через втрату рідного дому, колишнього місця роботи та виїзду за кордон.
Станом на 2023 рік Національний банк України прогнозував скорочення рівня безробіття до 19%, минулого року показник сягав 21,5%.
Якщо говорити числами, то цьогоріч кількість населення без роботи значно скоротилася — про це свідчать дані Мінфіну. У січні їхня кількість становила 166 тис. осіб, а вже у вересні 2023 року — 103,3 тис. українців.
З початком 2024 року ситуація дещо змінилася. У травні 2023 року Національний Банк України повідомляв, що рівень безробіття поступово знижуватиметься: у 2024 році він сягатиме 16,5%, а у 2025 році — до 14,7%.
На запитання, чи легко знайти роботу в їхньому місті/містечку/селі, респонденти декларували помірні труднощі, які виникають під час пошуку роботи у їхньому населеному пункті. На їхню думку, тут все залежить від фаху та освіти.
Так, 66,4% опитаних оцінили цю проблему у два бали з трьох можливих. Натомість для 19,8% респондентів знайти роботу у їхньому місці проживання доволі важко, доводиться шукати заробітку в інших містах.
Лише 13,8% декларують, що проблем під час пошуку роботи не виникає.
Комфортне життя в сучасному світі також напряму залежить від заробітної плати. Повномасштабне вторгнення похитнуло фінансовий стан українців: чимало людей просто залишилися без роботи на тривалий термін або були змушені освоювати нові професії.
На фоні різних економічних впливів, до та під час повномасштабного вторгнення росла й мінімальна заробітна плата.
Згідно з Кодексом законів про працю в Україні, Закону України Про оплату праці, мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт.
За даними Мінфіну, у 2021 році мінімальна місячна заробітна плата становила шість тисяч гривень, а від 1 січня 2022 до 30 вересня 2022 — шість тисяч пʼятсот гривень. У жовтні мінімальну місячну зарплату підвищили до шести тисяч сімсот гривень і такою вона залишалася до кінця 2023 року.
З 1 січня 2024 року мінімальна зарплата сягає семи тисяч ста гривень, з квітня цього року планувалося підвищення до восьми тисяч гривень.
50,8% опитаних українців вказали, що теперішніх заробітків їм цілком вистачає для проживання у їхньому місті, містечку або селищі.
38,2% зазначили, що заробітку вкрай мало, а за аналогічну роботу у великому місті можна отримувати вищу заробітну плату. Лише 11% почуваються комфортно зі своєю зарплатою у будь-якому куточку України.
Водночас важливою складовою гарного рівня життя також є й можливість купити чи орендувати квартиру. Але далеко не всюди така можливість є: не лише через чималі ціни, а й високий попит та/або відсутність пропозицій.
Ціни на нерухомість відчутно зросли у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Зокрема, українці, що брали участь у голосуванні, найчастіше вказували, що проблема із пошуком житла виникає у Львові та Житомирі. Краща ситуація у Києві та Кривому Розі.
За даними ЛУН, станом на жовтень 2023 року середня ціна однокімнатної квартири в Києві починається від $41,6 тис. у Деснянському районі та закінчується $130 тис. у Печерському районі. Ціна двокімнатної квартири у цих же районах становить від $58 тис. до $188,5 тис. Трикімнатна квартира в аналогічних умовах — від $72 тис. до $315 тис.
У Львові у жовтні 2023 року найдешевше знайти квартиру у Залізничному районі: там однокімнатна квартира буде коштувати $52 тис., двокімнатна — $72 тис. та трикімнатна — $90 тис.
Водночас у Сихівському районі міста однокімнатна квартира коштує найдорожче — $63 тис. Дво- та трикімнатні квартири найдорожчі у Галицькому районі: їхня ціна становить $95 тис. та $135 тис. відповідно.
В Одесі найдешевші квартири можна придбати у Пересипському районі: за однокімнатну треба віддати $26,7 тис., двокімнатну — $37,1 тис. та трикімнатну — $45 тис. А ось найдорожче купувати квартири у Приморському районі міста. Там ціни стартують від $44 тис., $67 тис. та $115 тис. відповідно.
Середня ціна квартир у Тернополі є $35 тис. за однокімнатну, $50 тис. за дві кімнати та $62 тис. за три. В Ужгороді: $53 тис., $75 тис. та $85 тис. відповідно. В Івано-Франківську середня ціна на вторинному ринку становить від $31,2 тис. за однокімнатну квартиру до $58 тис. за трикімнатну.
Важливу роль під час оцінювання міст посідає комфорт для всіх його жителів. Про добробут населеного пункту краще від усього говорить його доступність для людей з інвалідностями.
Пандуси, зручні піші зони та переходи, світлофори з озвучуванням, ліфти, ширина дверей, кнопки для виклику персоналу чи іншої допомоги тощо — все це повинно бути у країні, де з початком повномасштабного вторгнення численність людей з інвалідністю зросла на 300 тис. осіб та складала три мільйони лише станом на 2023 рік.
В українських реаліях важко говорити про розвиток облаштування міст та населених пунктів відповідно до потреб людей з інвалідністю. Через масштабні та систематичні російські обстріли цивільної інфраструктури, пріоритетом все ж залишається відбудова зруйнованого.
З іншого боку, коли як не зараз працювати над не просто відбудовою, а робити нові забудови ще кращими, аніж до того. Чимало громадських організацій, спілок та активістів наголошують на необхідності розробляти майбутні проекти з урахуванням нагальних та актуальних умов.
Ба більше: такі проекти необхідні країні та людям, що пройдуть війну і стикнуться з безліччю інших проблем.
Одним із важливих кроків до безбарʼєрності став спільний проект ЛУН Місто та ГО Безбарʼєрність — тепер усі охочі можуть зазирнути до чек-листа безбарʼєрності закладів: аптеки, супермаркети, кавʼярні.
До того ж тут можна залучити експертів з адаптації простору, заповнивши онлайн-опитувальник, що містить найважливіші складові архітектурної доступності.
Іншим новим, але дуже необхідним для України стало інклюзивне YouTube-шоу Олександра Терена Будька — ветерана, який через важкі поранення на війні пережив ампутацію обох ніг. Шоу показує недосконалості та проблеми українських міст, звертає увагу громадян та влади на необхідні кроки, які мають бути вжиті протягом найближчого часу.
І як зазначає сам автор каналу Олександр Терен, позбуватися барʼєрів варто не лише у фізичному просторі, а й у наших головах.
До прикладу, нещодавнє дослідження групи Рейтинг теми, як насправді українське суспільство сприймає людей з інвалідністю, свідчить: хоч 90% респондентів декларують сприйняття людей з інвалідністю, та схоже, що відповіді давалися з урахуванням соціальної бажаності.
Насправді ж ситуація у суспільстві та стигматизація окремих груп населення свідчить про протилежну ситуацію.
Тему активно просуває ГО Fight For Right. Організація бореться за дотримання прав людей з інвалідністю в Україні, також влаштовує освітні проекти, допомагає людям з інвалідностями, а від початку повномасштабного вторгнення — займається евакуацією людей з інвалідністю, надає адресну допомогу, психологічну підтримку та юридичні консультації.
Директорка ГО Fight For Right Тетяна Герасимова розповідає, що організація була заснована у 2017 році переважно жінками з інвалідністю. Голова і засновниця Юлія Сачук працює у сфері правозахисту вже понад 15 років.
— Я долучилася до команди чотири роки тому спершу як учасниця одного з освітніх проектів (школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю ЛІДЕРКА), а невдовзі стала координувати цей проект і з цього почався мій більш усвідомлений шлях у правозахисті, — ділиться Тетяна.
Тетяна має інвалідність з дитинства, тож на будову та інфраструктуру міст завжди дивилася з погляду доступності. Ми запитали Тетяну, якою, на її думку, ситуація з інклюзивністю у містах України є зараз і що можна покращити.
— Зі свого погляду скажу, що ситуація дуже суттєво змінилася. Хоча б у тому, що самі люди з інвалідністю більше не хочуть сидіти замкненими вдома. Ми частіше з’являємося і частіше заявляємо, що має бути доступність.
Та все ж ми мусимо будувати свої маршрути між доступними локаціями та не завжди можемо піти туди, куди хочеться, часто обираємо ті місця, куди можемо потрапити.
Щодо послуг, то це залежить часто від конкретного міста. Десь це працює частіше, та фраза “попросіть нехай ваші сусіди вам допоможуть” ще не перестала існувати, — каже жінка.
— Як можна покращити це?
— Залучати організації людей з інвалідністю на всіх етапах планування надання послуг, відкриття бізнесу і виконувати державні будівельні норми.
В нас досі є новобудови, які зараз здаються в експлуатацію і не є доступними. Якщо раніше на це закривали очі, то зараз ми вже зобов’язані з усіх джерел кричати про те, що це неприпустимо.
Ми маємо в Україні кілька кейсів, коли бізнес консультується зі спільнотою людей з інвалідністю і намагається стати доступним. Це має стати нормою для всіх в Україні.
— Які європейські кейси вам подобаються, чим саме та як їх можна нам інтегрувати?
— Я зараз проживаю неподалік Копенгагена, в Данії, мала можливість також побачити інші країни й скажу, що не існує ідеально доступної країни. Але Данія, наприклад, дуже близька до того.
Рівень доступності місцевих електричок і метро вражає. Немає жодної станції, на якій немає ліфта, в кожному потязі є пандус, який водій потяга відкриває щоразу, коли є потреба, всі зупинки озвучуються голосом і дублюються текстом, відкривання та закривання дверей супроводжується сигналом.
Також безперешкодний доступ є в усі адміністративні будівлі. Я мала нагоду побувати у парламенті Данії, це дуже стара історична будівля, де вдалося поставити ліфт навіть для доступу на балкон.
В Україні у Верховній Раді багато років депутатів і депутаток з інвалідністю заносять у сесійну залу.
— Чи ведеться якась статистика щодо ситуації у містах, наскільки доступно вони облаштовані?
Колись організація dostupno.ua робила рейтинг доступності, але це була вибірка всього з кількох міст. Загалом така статистика не ведеться.
У Вінниці та Львові ситуація трохи краща, ніж в інших містах, на мою думку. Але жодне українське місто я не можу назвати доступним і, знову повторюся, що зараз ми вже не можемо собі цього дозволити. Кількість людей з інвалідністю збільшується щодня і нашим містам доведеться стати доступними, — наголошує директорка громадської організації.
— Частіше за все облаштуванням займаються приватні бізнеси, але вони часто не дотримуються необхідних вимог. Як з цим боротися? Хто за цим має слідкувати?
— Нещодавно уряд оголосив створення Рад Безбар’єрності на місцях. Наразі існують комітети доступності, які мають контролювати те, що всі новостворені об’єкти мають бути доступними, але цей механізм не був дуже дієвим.
Сподіваємося, що новостворені ради будуть включати експертів та експерток з інвалідністю і будуть напрацьовані механізми впливу на бізнес в разі невиконання норм.
Опитування Вікна-новини свідчить, що ситуація у містах України щороку покращується. Зокрема, це декларують 59,5% респондентів, які пройшли опитування.
Найчастіше у контексті доступності та комфорту респонденти згадали Білу Церкву.
Також максимальну оцінку опитані українці поставили таким населеним пунктам:
Натомість Суми відзначили як місто, де не працюють над забезпеченням населеного пункту для потреб людей з інвалідністю. Про таку тенденцію заявили також й деякі кияни, тож Київ, попри високу оцінку одних респондентів, також потрапив і до антирейтингу.
Одним із показників високого рівня життя громадян є наявність доглянутих зелених зон та місць для відпочинку. Йдеться, зокрема, й про економічну складову — найчастіше розвинені місця для відпочинку отримують фінансування від туризму.
Через повномасштабне вторгнення екологія зараз є однією із найскладніших у розвʼязанні проблем для української держави.
Підривання дамб, знищення Каховської ГЕС, атаки на нафтобази, зруб та продаж лісових масивів на ТОТ, мінування, обстріли, вбивство цілих груп фауни, ядерний шантаж, токсичні викиди у повітря та активні бойові дії на фронті — всі ці епізоди негативно вплинули на екологію нашої держави.
Лише приблизні підрахунки свідчать, що збитки довкіллю через війну в Україні вже оцінюються у 2,2 трлн грн. Таку суму наприкінці січня 2024 року назвав міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець.
— Більшість збитків, майже половина, — від викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря. Потім іде забруднення ґрунтів і водних ресурсів. Тобто 2,2 трильйона гривень — це те, що пораховано. Підрахунки тривають, — пояснив Руслан Стрілець.
Саме через критичність екологічної ситуації зараз важливо зберігати та доглядати ті зелені зони та масиви, які не страждають від війни або страждають опосередковано.
Наразі немає збірної статистики зареєстрованих зелених зон та лісових масивів в областях України з актуальними даними. Такий реєстр зелених зон створили у Києві: за допомогою мапи Київзеленбуд можна знайти дані про зелені зони у столиці.
Для того, щоб отримати дані, яка загальна площа зелених зон, зареєстрованих по областях України, ми подали інформаційний запит до Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентства).
Виробниче обʼєднання Укрдержліспроект на замовлення Держлісагентства надало інформацію щодо площі лісових ділянок у зелених зонах навколо населених пунктів, а також у межах міст та селищ, які були підпорядковані Держлісагентству станом на 01.01.2022 року.
Так, лісопаркова частина лісів зелених зон в областях України сягає:
Загальна площа лісопаркової частини в областях України — 398 903,3 км2.
З опитування Вікон, у якому взяли участь українці з різних регіонів країни, випливає: понад 56% респондентів можуть проводити час у зелених зонах своїх міст та селищ, яких є чимало і вони доглянуті.
Лише 4,8% респондентів вказали, що не мають місця для відпочинку на природі.
Ми також запитали читачів, чи є у їхньому населеному пункті памʼятки архітектури або інші памʼятні місця, а також у якому вони стані, якщо так.
48% опитаних українців поділилися, що памʼяток у місці їхнього проживання є дуже багато і за ними доглядають. Лише 12% відповіли, що та нечисельна кількість місць, які є, перебуває у занедбаному стані.
Питання освіти в Україні є актуальним останні десять-пʼятнадцять років, адже дошкільна, загальна середня освіта та вища освіта пережили чимало змін у підході до викладання та вивчення матеріалу, його підготуванні, а також систематизації знань та їхньої перевірки.
Водночас зі зміною керівництва приходять й новації: міністр освіти і науки України Оксен Лісовий, який посів посаду лише у 2023 році, зазначав у своєму Facebook, що акцент відтепер ставитиметься на профільній технічній освіті.
— Ми не можемо ігнорувати контекст, у якому живемо. А тому я переконаний, що МОН має стати частиною стратегії оборони: у школах, у профтехах і вишах виховуємо свідомих громадян і майбутніх розробників технічних рішень для нашої перемоги та лідерів суспільної думки. МОН робить профтех освіту пріоритетом, — наголошував Оксен Лісовий.
Разом з тим, станом на 1 січня 2021 року в Україні працювало 708 закладів профосвіти, з яких найбільше розташовано на Дніпропетровщині (58 закладів), Львівщині (55) та Донеччині (43) — без урахування закладів на ТОТ.
З огляду на початок повномасштабних воєнних дій на території України, що їх розгорнула РФ, нині кількість цих закладів може бути меншою, а деякі з них — релоковані.
Водночас до початку нової фази війни, за даними Державної служби статистики України, у 2019-2020 навчальних роках університетів, академій та інститутів в нашій країні було 281.
За даними на офіційній сторінці про середню загальну освіту Міністерства освіти і науки України, в умовах воєнного стану в Україні працює 12929 закладів загальної середньої освіти. З них 4475 — в очному форматі, 3975 навчають дітей у змішаному форматі та 4479 працюють на дистанційному навчанні.
901 заклад загальної середньої освіти знаходиться на ТОТ.
Разом з тим, у місті частіше виникає проблема із пошуком закладу дошкільної освіти через густонаселеність, тому в електронну чергу батьки стають одразу з народженням дитини. Таким чином, за даними Міністерства освіти і науки України, у 2019 році в Україні працювало 14898 закладів дошкільної освіти, з яких 201 приватної, 29 — державної та 14 666 комунальної форми власності.
У невеликих населених пунктах, селах та громадах часто немає шкіл. Через це школярі змушені вирушати в інші населені пункти задля здобуття середньої та/чи повної середньої освіти.
Про доступ до освіти у містах та населених пунктах України ми запитали у читачів Вікна-новини.
Про незадовільні кількість та стан навчальних закладів повідомили 2,1% опитаних (нуль балів з пʼяти); 1 бал віддали своїм населеним пунктам 4,4%; два бали — 4,8%; три бали — 13,8%; чотири бали — 30,8%; максимальні пʼять балів поставили 44,1% респондентів.
Найвищий бал у сфері доступу до освіти від респондентів отримали:
Медицина — ще одна важлива складова, без якої важко уявити комфортне проживання людини у тому чи іншому місці.
За даними Державної служби статистики України, станом на 2017 рік по Україні (окрім ТОТ), налічувалося близько 1700 лікарняних закладів, а лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів — близько 10400.
На жаль, під час повномасштабної війни кількість медзакладів зменшилася, багато є частково або повністю зруйнованими.
На початку травня 2023 року в ефірі телемарафону Єдині новини перший заступник міністра охорони здоров’я Сергій Дубров заявив, що повністю зруйнованими були 177 медичних закладів.
— Було пошкоджено 1433 об’єкти медичних закладів, якщо говорити про повністю зруйновані лікарні, то на сьогодні від початку вторгнення повністю зруйновано 177 медичних закладів, — сказав він.
Часто лікарні розформовують, перетворюючи у примітивні медичні пункти, де можуть допомогти лише у випадках першої необхідності, але не закриють базові потреби мешканців.
Авторка на прикладі власної малої батьківщини знає, як сильно ускладнюється життя українців у громадах, коли єдина лікарня, що раніше приймала важкохворих, де хірурги виконували операції, а акушери приймали пологи, перетворюється на пункт надання першої невідкладної допомоги та кабінет забору крові.
В цей час породіллі та пацієнти у критичному стані відправляються до ближніх міст — Дубна, Млинова чи у Рівне.
В опитуванні, яке Вікна-новини провело у спільноті читачів, видно загальноукраїнську картину.
35,2% опитаних зазначили рівень доступу до медицини добрим, однак максимальні пʼять балів у цій сфері життя свого населеного пункту поставило всього 26%.
Також респонденти дали оцінку рівня доступності до медицини у своїх місцях проживання. Зокрема, найкраща ситуація зафіксована у Києві, Білій Церкві, Сумах, Львові, Вінниці.
Натомість Миргород та Миколаїв, за результатами опитування, у сфері медицини поки пасуть задніх.
Транспорт — артерія кожного великого міста. Коли ця артерія страждає, годі й говорити про щастя містян.
Однозначно болючою ця тема є у столиці України. Кілька місяців тому киян приголомшило закриття шістьох станцій метро синьої гілки на ділянці між станціями Деміївська та Теремки.
Через це довелося реорганізовувати транспортну гілку та графік його курсу, а на ділянці, де закрили метро, запустили додаткові рейси автобусів. Частину машин перекинули з інших напрямків — зокрема й з великого спального району Троєщина, що однозначно негативно вплинуло на трафік.
Та чи у всіх містах така ситуація? Ми запитали у наших читачів. За результатами опитування, понад 50% опитаних стикаються з проблемою добирання по населеному пункту у так звані години пік: громадський транспорт в цей час переповнений, а час добирання може перевалити за годину.
5,7% поділилися, що інколи добирання може зайняти понад дві години. Лише 33,6% зазначили, що проблем із транспортом та трафіком у своєму населеному пункті не спостерігають.
Найвищу кількість балів у сфері громадського транспорту та сполучення поставили Білій Церкві, Вінниці та Чернігову.
Найгіршу ситуацію з транспортом задекларували жителі Києва та Сум.
Серед поширених проблем респонденти також зазначили:
Також редакція зробила запит до сервісу, що надає інформацію про всі маршрути та зупинки громадського транспорту у 73 містах України — EasyWay. Нам відповіли та надіслали дані щодо кількості маршрутів у містах.
За даними сервісу, загальна кількість маршрутів громадського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамваї, швидкісні трамваї, електрички), а також приватних маршрутних таксі у містах України складає:
Важливо зауважити, що до уваги не було взято дані про населені пункти, які нині перебувають під тимчасовою окупацією РФ або на яких ведуться/велися активні бойові дії.
Не секрет, що для більшості великих міст України типовою проблемою є забруднене повітря.
Заводи, автомобілі та виробництва — до цього списку додалися й викиди, спровоковані повномасштабним вторгненням РФ: виробництво зброї, пожежі, руйнування забудов, а отже — будівельне сміття, смог та хімічні викиди від снарядів, ракет та інших видів зброї.
Якщо не брати до уваги смерті, спричинені через війни та природні катаклізми, то близько семи мільйонів осіб щорічно помирають від хвороб, спричинених забрудненням повітря, — про це свідчать дані ВООЗ за 2018 рік.
Основними джерелами забруднення повітря в Україні є промисловість та транспорт.
Активісти з різних країн щороку проводять заходи та міркують над тим, як покращувати ситуацію з екологією у своїх регіонах. Деякі з них створили чимало сайтів та додатків, які допомагають слідкувати за рівнем якості повітря у твоєму місті.
Серед відомих світових, це IQAir, World’s Air Pollution. А ось українські мережі сенсорних датчиків, що передають показники та формують загальну картину щодо стану якості повітря, можуть більш детально показати ситуацію у невеликих містах України.
Відомим є прототип від ЛУН — ЛУН Місто Air розповість про рівень якості повітря у Києві, Львові, Одесі, Хмельницьку, Чернівцях, Тернополі, Ужгороді, Івано-Франківську та Житомирі. Також сайт формує рейтинг найчистішого повітря в реальному часі.
Інший вітчизняний додаток SaveEcoBot детально розповість не лише про рівень забруднення повітря у містах України, а й про рівень радіації та напрямки вітру. На онлайн-мапі можна відстежувати й наявність пожеж у тих чи інших областях.
Для аналізу та формування умовного рейтингу якості повітря у населених пунктах, ми проаналізували набір даних Щогодинні концентрації та індекс якості атмосферного повітря для дрібнодисперсного пилу фракції 2.5 мікронів в населених пунктах України від ГО SaveDnipro на порталі відкритих даних.
За світовою Шкалою індексу якості повітря, показники якості повітря розподіляються так:
Ми проаналізували дані від 1 січня 2024 року до 1 травня 2024 року з датчиків якості повітря, які розташовані у містах України. Для легшого обрахунку, було зведено середнє значення за цей термін по містах України і виділено групу з найчистішим повітрям та найбільш забрудненим.
Ми видібрали десять міст з найкращими показниками. У цих містах показники якості повітря не перевищують 50 AQI і є у межах доброго рівня.
Також ми зібрали десять населених пунктів, де показники якості повітря є дещо гіршими й доходять до помірного рівня.
Варто зазначити, що в Україні ми помітили кілька населених пунктів, де якість повітря систематично перевищує норму та сягає 260-230 AQI, цей рівень є небезпечним. Це міста:
В опитувальнику Вікон респонденти могли залишити відгук про свій населений пункт та поділитися, які проблеми турбують місцевих найбільше.
Ми переглянули ці відповіді й виділили типові для деяких міст.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.