Близько 90% населення нашої планети — правші. Ця статистика залишається стабільною незалежно від континенту, культури чи рівня розвитку суспільства. Десятиліттями еволюційні біологи ламали голову над тим, чому люди єдині серед приматів мають таку яскраво виражену асиметрію. Як з’ясувалося, розгадка ховалася зовсім не в будові рук.
Нове дослідження, результати якого опубліковані в науковому журналі PLOS Biology, доводить: домінування правої кінцівки напряму пов’язане з тим, що наші предки стали на дві ноги та відростили великий мозок.
Чому старі теорії не працювали
Над масштабним проєктом працювала команда вчених з Оксфордського університету (доктор Томас А. Пюшель та Рейчел М. Гурвіц) спільно з професором Крісом Вендітті з Університету Редінга. Науковці проаналізували дані 2025 особин, що належать до 41 виду мавп, включно з людиноподібними.
Використовуючи складне комп’ютерне моделювання, дослідники перевірили всі існуючі гіпотези виникнення провідної руки. Вони враховували вплив дієти, використання знарядь праці, масу тіла, середовище існування та соціальний устрій. Проте в кожному з цих сценаріїв Homo sapiens виглядав як еволюційна аномалія — ми категорично не вписувалися в закономірності, притаманні іншим приматам.
Два фактори, що змінили все
Ситуація кардинально змінилася, коли вчені додали до статистичної моделі ще два критичні параметри: об’єм мозку та співвідношення довжини ніг до рук (цей показник є головним анатомічним маркером прямоходіння).
Щойно фактори двоногості та великого мозку були враховані, людина перестала бути винятком із правил.
— Це перше дослідження, яке перевіряє одразу кілька основних гіпотез щодо людської руки в єдиній системі. Наші результати чітко показують, що домінування однієї руки нерозривно пов’язане з ключовими рисами, які роблять нас людьми: вертикальним ходінням та еволюцією збільшеного мозку, — пояснив співавтор роботи, еволюційний антрополог Томас Пюшель.
Від мавпи до “гобіта”: історія праворукості
Завдяки моделюванню вчені змогли простежити, як формувалася праворукість у наших вимерлих предків. Виявилося, що це був дуже повільний градієнтний процес:
- Ранні гомініни (австралопітеки та ардипітеки) мали лише незначну схильність до використання правої руки. Їхня поведінка в цьому плані мало чим відрізнялася від сучасних людиноподібних мавп;
- Homo sapiens(сучасна людина) довела праворукість до абсолютного максимуму.
Цікавим винятком став Homo floresiensis — вимерлий карликовий вид з Індонезії, відомий як “гобіти”. Вони мали набагато слабшу схильність до використання правої руки. Вчені пояснюють це тим, що “гобіти” мали маленький мозок і поєднували ходьбу на двох ногах із постійним лазінням по деревах, тобто не були повністю пристосовані до прямоходіння.
Підсумовуючи дані, дослідники виділили два етапи закріплення праворукості. На першому етапі наші пращури просто встали на дві ноги. Це звільнило верхні кінцівки від функції пересування, створивши ідеальні умови для розвитку дрібної моторики. На другому етапі відбулося стрімке зростання та реорганізація мозку, що й закріпило правий ухил як універсальний шаблон для всього людства.
Тепер перед науковцями стоять нові питання. У наступних дослідженнях вони планують з’ясувати, чому еволюція все ж залишила 10% людей лівшами, як саме людська культура впливає на стабілізацію праворукості, та чи схожий цей механізм на латералізацію в інших тварин — наприклад, у кенгуру чи папуг, які також часто віддають перевагу одній кінцівці.
Наш мозок навчився не лише керувати тілом, а й блискавично розпізнавати “своїх” та “чужих”. Саме тому ми відчуваємо моторошний дискомфорт, дивлячись на дуже реалістичних андроїдів. Чому так відбувається? Пояснюємо у матеріалі: ефект зловісної долини: чому нас лякають несправжні люди.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!