Війна українців гартує, а не ламає. Прикладом цього є тисячі історій з тилу й фронту, де щоденно виборюється українська незалежність.
Наша наступна історія про хлопця із залізним духом. 24-річний черкащанин Павло Жилін змалку хотів стати військовим. У двадцять підписав перший контракт.
У перший день повномасштабного вторгнення його мобілізували. Воював за Мощун та Гостомель, а у пекельних боях за Бахмут втратив руку та пошкодив ногу. Після поранення Павло міг комісуватись, але знову одягнув форму і став у стрій. Нині працює у територіальному центрі комплектування рідного міста.
— Якби я ліг, то з’їхав би з глузду. Після такого треба залишатися в ритмі, постійно щось робити, — зізнається Павло та пояснює, чому все ж вирішив продовжувати службу.
Протез чоловік поки не носить, тож повістки виписує лівою рукою. Каже, що люди реагують по-різному на це, та здебільшого — адекватно.
Нині більшість працівників ТЦК — це військові, що вже побували на фронті.
Допомагати країні та людям під час війни можна різними способами. Раніше ми розповідали про благодійну пекарню та її допомогу фронту.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.