ПРОМОКОДИ

Половина дітей в Україні — в зоні ризику. До чого тут домашнє насильство?

Ксенія Букшина Директорка Constructive.institute, дослідниця, журналістка
Як допомгти дітям, що стали свідками домашнього насилля

Фото Pexels

Додати Вікна у вибрані джерела Google

Українці дуже цінують власних дітей, навіть більше за себе! Діти — в центрі уваги урядових активностей та ініціатив поважних міжнародних організацій. 

“Діти — головний пріоритет уряду”, — заявив кілька років тому один посадовець Кабміну. Але це якщо досліджувати мрії або вивчати політичні обіцянки.

А якщо подивитися навкруги — усе зовсім навпаки. 

Більш ніж половина всіх нині живих дітей приречені на домашнє насильство, а половина з них відтворять його у дорослому віці.

Постраждають самі, завдадуть страждання партнерам, дітям, батькам похилого віку. 

Українці люблять дітей. Дуже своєрідно

У 2019 році на конференції YES презентували результати дослідження Щастя та врядування. У ньому йшлося, зокрема, й про те, що українці більше, ніж представники інших 15 досліджуваних країн, вірять у щастя власних дітей понад своє власне. 

Переконані, що щастя не в здоров’ї, власному добробуті, свободі — а в майбутньому прийдешніх поколінь. Тобто ми віримо, що лише наші діти, а не ми самі, житимуть краще.

Нині кожен другий українець вважає за потрібне “готувати” дітей до майбутнього за допомогою насильства. 

Насильство буває різне: фізичне, сексуальне, економічне, психологічне — але часто за одним іде інше. 

Та навіть якщо дитина не отримує стусанів, а лише присутня в домі, де страждає інший член її родини, вона є свідком. І закон прописаний так, щоб її кваліфікувати та охороняти. 

Діти-свідки домашнього насильства страждають від цілого спектру ментальних, психічних та емоційних розладів через побачене вдома. 

Точніше, дитині навіть не потрібно бачити бійки в деталях — звуки, напруга у стосунках батьків та просто усвідомлення ситуації впливають так само травматично, як і безпосередня участь. 

Найчастіші наслідки для таких дітей:

  • депресія; 
  • безсоння;
  • складнощі із соціалізацією;
  • низька самооцінка;
  • зниження когнітивних функцій та здатності до навчання.

Діти переймають модель поведінки батьків, і 40–70% дітей-свідків домашнього насильства відтворюють його в дорослому житті — виміщають на партнерах, дітях і батьках. 

Карантин погіршив ситуацію

Карантини та локдауни погіршили ситуацію із домашнім насильством. Кількість постраждалих подвоїлася в усьому світі. Україна — не виняток. Вже близько 270 тисяч заяв та звернень зафіксувала Нацполіція за минулий рік.

Чи можна виправити це

По-перше, було б добре назвати проблему проблемою. Категорія діти-свідки домашнього насильства розмита в усвідомленні суспільства.

Як зауважила представниця UNFPA в Україні:

Коли ми говоримо, що діти є свідками домашнього насильства, — це ніби трішки нівелює оці нові зміни до законодавства, що такі діти є постраждалими від домашнього насильства.

По-друге, необхідно почати рахувати й ставити на облік дітей-свідків домашнього насильства.

По-третє, маємо упевнитися, що усі суб’єкти реагування на домашнє насильство (школа, садочок, лікар, психолог, соцпрацівник, поліцейський, суддя, прокурор, адвокат) вміють працювати з такими дітьми. Якщо ти побачив(-ла), що з дитиною щось не так  — втручайся, захищай, доповідай, викликай.

Доведено, що поява третього дорослого в житті дитини-свідка домашнього насильства, що може показати альтернативну модель поведінки, дати добро та любов, нівелює негативний вплив, дає шанс дитині не стати кривдником або жертвою в майбутньому.

Наступного року ми втілимо ініціативу Свідки з майбутнього і працюватимемо над проблемою запобігання насильству в українських громадах. 

Ми відкриті до діалогу, проконсультуємо та допоможемо — звертайтеся. Домашнє насильство — це спільна проблема.

Насильство буває не тільки фізичне, а й моральне. Коли ти постійно свариш свою дитину і не кажеш жодного ласкавого слова, це теж негативно впливає на неї.

Раніше ми розповідали, як знецінення травмує дитину. 

Теги: Насилля