Поки Збройні Сили України стримують ворога на фронті, інша, не менш важлива, боротьба точиться в тилу.
Це боротьба за гідне забезпечення та підготовку тих, хто завтра візьме на себе відповідальність за армію і курсантів військових вишів.
У розмові з офіцером Іваном Галенком, відомим під позивним Юнкер, Букви обговорили, з чим стикаються майбутні командири у системі, що дедалі більше схожа на випробування на витривалість, ніж на освіту.
Обіцяли більше — дали менше
Попри обіцянки президента збільшити фінансування, станом на квітень 2025 року Міноборони досі не представило проекту нових виплат.
Це породжує недовіру серед курсантів та демотивує тих, хто ще вагається, чи пов’язувати життя з армією.
Для порівняння, у РФ курсанти отримують близько 30 тис. рублів (близько 14 700 грн), тоді як українські ледь 500-800 грн.
Фото: Букви
І хоча в окремих випадках виплати можуть сягати 1200-1300 грн (з урахуванням стипендій та надбавок), ці суми залишаються далекими від мінімально прийнятного рівня.
З 2023 року існує додаткова доплата у 2350 грн, однак вона не є гарантованою і її можуть не нараховувати у разі відпустки чи перебування за межами вишу.
За словами військового Івана Галенка, така невизначеність боляче б’є по моральному стану курсантів:
Спершу була ейфорія, люди почали планувати майбутнє. Зараз — розчарування та злість.
Форма зношена, зуби болять, підтримки — нуль
Держава забезпечує курсантів базовими речами: формою, житлом, харчуванням.
Проте цього вистачає лише на папері. Один комплект форми на рік, берці стандартні й часто незручні.
Якщо зносив чи порвав, купуй сам. Медичне забезпечення — формальність: серйозні проблеми зі здоров’ям доводиться вирішувати власним коштом.
Про стоматологію годі й говорити, на зарплату курсанта не полікуєшся.
На ці гроші лікування неможливе, а в багатьох курсантів просто немає фінансової підтримки від родини, — говорить Юнкер.
Втрати серед кадрів
Брак грошових і соціальних гарантій призводить до зменшення кількості абітурієнтів та зростання самовільного залишення навчання.
Деякі курсанти, навіть маючи бойовий досвід та вищу зарплату у військах, не витримують.
Причина — перевантаження бюрократією, виконання невластивих завдань і відсутність підтримки.
Фото: Букви
Дисципліна замість розвитку
Через низьке забезпечення та неефективну систему освіти все більше курсантів залишають навчання.
І навіть ті, хто вже мав бойовий досвід та значно вищі зарплати у військах, часто втрачають мотивацію.
Їх змушують виконувати побутові завдання, замість того щоб сприяти професійному росту.
Ситуацію ускладнює те, що курсанти юридично залишаються прирівняними до строковиків, хоча строкову службу в Україні скасовано.
Це породжує абсурд: майбутніх офіцерів змушують виконувати завдання, не пов’язані з їхньою підготовкою.
Фото: Букви
Невизначеність статусу = відсутність захисту
Юридична “сіра зона” навколо статусу курсантів створює чимало проблем.
Якщо неповнолітній курсант хоче залишити навчання, його часто не відпускають до досягнення 18 років. Це викликає сумніви щодо законності таких дій.
Також незрозуміло, як діяти у випадку поранення чи смерті курсанта під час практики. Чіткого механізму компенсації або соціального захисту наразі немає.
Фото: Букви
Як змінити ситуацію?
За словами Галенка, варто почати з реального підвищення соціальних гарантій і скасування застарілих бюрократичних підходів.
Крім того, підготовка курсантів має відповідати сучасним умовам війни — з акцентом на реальний бойовий досвід, роботу з дронами, кіберзахист, а не застарілі методики.
Також важливо відійти від цивільного підходу до освіти: зменшити непрофільні предмети та скоротити термін навчання без втрати якості.
Україна має всі шанси створити армію нового зразка, де офіцери будуть не просто виконавцями, а лідерами.
Але для цього потрібні не гасла, а конкретні дії — законодавчі, адміністративні й фінансові.
Фото: Букви
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!