Кожен і кожна у нашому війську працює на всі свої сили, щоб великий механізм працював злагоджено проти ворога. І важливу функцію на війні виконують зв’язківці.
У Командуванні Повітряних Сил поділилися історією зв’язківця на псевдо Койот. Ділимося, як бійці змогли знищити десяток росіян у бліндажі.
Найважче на фронті — не моя робота: історія зв’язківця
Олександр Завгородній на псевдо Койот останні півтора року служить у Зведеній стрілецькій бригаді ПС ЗСУ. Ділиться, він саме там, де найбільше потрібен.
Попри всі випробування саме зараз я та мої побратими на всі сто впевнені, що ми там, де найбільше потрібні! І ми зовсім не переймаємося званнями, кар’єрним ростом, фінансами…
Чоловіку довелося служити чи не на всіх напрямках фронту — Херсонському, Запорізькому, Сумському, Харківському, Дніпропетровському… А найголовніше — вижити. Під час війни він опанував багато спеціальностей, крім своєї. Став і стрільцем, і кулеметником, і гранатометником, і водієм, і навіть парамедиком.
Зв’язок — один із найважливіших складників управління. А враховуючи, що підрозділи стрілецької бригади розкидані по всій лінії фронту, їх забезпечення — завдання із зірочкою…
Нині зв’язок на фронті це комбінація радянських засобів із новітніми технологіями. Все це потребує уваги і компонування в одну систему, що працюватиме безперебійно.
Олександр займається не лише покриттям, а й налаштуванням зв’язку, прошивкою станцій, програмуванням, роботою із телекомунікаціями та засобами перемовин.
Звучить це не так складно, як є у житті. Адже потрібно зайти на позицію, встигти все зробити і вийти живим. Росіяни завжди “зустрічають” КАБами, мінометами, артилерією чи дронами.
Койот каже, зараз сильно відчувається нестача людей на фронті. Особливо тих, хто вміє працювати руками. Та попри все це, бійці на фронті не припиняють відбивати м’ясні російські штурми. Найважчою роботою для себе на війні називає евакуацію поранених.
Якось за ніч у нас було аж дев’ять виїздів. Кожен — під пильною “увагою” рашистів. Пам’ятаю, як за одну поїздку в нашу машину намагалися влетіти шість FPV-дронів. Посікло уламками добряче, але прицільно жоден дрон не влучив.
Одного разу автівка з бійцями та Олександром підірвалася на міні. На щастя, пошкодило лише машину, тож поранених довезти вдалося. У такі моменти хлопці намагаються їздити з музикою для настрою та підбадьорювати одне одного.
Попри болючі ситуації, Койот хоче говорити про хороше. Ділиться, як наші бійці переплутали позиції і зайшли до росіян.
На дворі — темна ніч, вони з ліхтариками, а ще з водою та продовольством… Дійшли до ворожого бліндажа і почули : “Стой! Кто ідьот?” Тут російську ні з чим не переплутаєш!
Бійці чкурнули з усіх сил так, що позаздрили б навіть профі. Ще й продовольства росіянам не лишили. А на ранок у той бліндаж прилетів український дрон. Там вдалося ліквідувати з десяток росіян.
Тепер Олександр перебуває на Вовчанському напрямку, де росіяни випалюють все, що бачать. Чоловік каже, після всіх втрат і смертей дітей, ми маємо вистояти і вигнати ворога з нашої землі. Пізніше стало відомо, що Олександра перевели в одну з бригад ДШВ.
Раніше ми розповідали історію кохання, яке зародилося під мінометною чергою.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.