На Харківщині, за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, триває своя невидима війна — за життя покинутих тварин. Тут живе і працює волонтерка Олена, яка взяла на себе місію рятувати собак.
Замість сучасного притулку — старі будинки, сарай і саморобні вольєри. Та попри скромні умови, тут мешкають понад 118 врятованих собак із Покровська, Бахмута та прифронтових сіл.
Вікна-новини поспілкувалися з Оленою Воронцовою, яка розповіла, як їй вдалося врятувати десятки тварин з-під обстрілів і чому ця справа стала сенсом її життя.
Олена їздила у Покровськ та рятувала собак
Одну з найнебезпечніших поїздок Олена згадує з особливим тремтінням. Тоді вона виїжджала з Покровська, забравши дев’ятьох собак. Усі вони були в машині — налякані, притиснуті одне до одного, відчуваючи кожен гуркіт і кожну хвилину дороги.
Раптом неподалік пролунав потужний вибух. Земля здригнулася, а вікна затремтіли. Собаки, охоплені панікою, почали метатися, і кілька з них вистрибнули з автомобіля просто на трасу.
Фото: Ольга Воронцова
Жінка різко загальмувала і, не думаючи про небезпеку, кинулася за ними.
На дорозі стояв гул — десь ще лунали розриви, а поруч проносилися машини. Собаки бігли в різні боки, і кожна секунда була схожа на вічність.
Я кричала, бігла, боялася, що зараз їх зіб’ють або почнеться новий обстріл, — згадує Олена.
Саме тоді зупинився військовий автомобіль. Військові вибігли на допомогу і разом із нею кидалися ловити тварин, витягуючи їх з-під коліс, з узбіччя, із кущів. Врешті вдалося зібрати всіх дев’ятьох.
Я сіла за кермо, руки тряслися. Я плакала всю дорогу, але не відпустила жодного. Для мене вони вже були рідними, — каже вона.
Коли розпочалася масова евакуація, сотні людей виїжджали, не маючи змоги або бажання забрати тварин. Одних передавали волонтерам, інших залишали у дворах чи на ланцюгах.
Фото: Ольга Воронцова
Часто собак знаходили у мішках або прив’язаними біля доріг. Узимку семеро цуценят підкинули під двір Олени: четверо замерзли, трьох вона виходила з пляшечки.
Був і випадок, коли господар побив собаку і повісив на дереві. Ми домоглися суду, але кривдник отримав лише три роки умовно, — розповідає жінка.
Собаки живуть у двох будинках
Собаки сьогодні живуть у дуже скромних умовах. Дві кімнати в одному будинку, ще дві в іншому, невеликий сарай і вольєри з піддонів. Усе зроблено власноруч і коштом самої волонтерки.
Фото: Ольга Воронцова
Дах у приміщенні протікає, корму завжди бракує. Щотижня доводиться купувати мішки круп, трохи м’яса та консерви.
— Я не можу впоратися самотужки, тому мені допомагають двоє працівників. Але навіть зарплату їм важко платити. Ми виживаємо завдяки військовим і людям, які надсилають корм, крупу, старі ковдри та мийні засоби, — розповідає Олена.
Підтримка небайдужих
Допомога приходить із різних місць. Військові привозять корм, сусіди передають ковдри й теплі речі.
Фото: Ольга Воронцова
Інколи приїжджають люди з інших областей, щоб передати харчі чи забрати собаку. Для волонтерки кожна підстилка чи банка каші має величезне значення.
Мені не треба дорогих речей. Будь-яка допомога рятує життя, — каже жінка.
Попри важкі умови, деякі собаки вже знайшли нових господарів. Одних забрали у Київ, Львів чи Дніпро. Двох відправили до Німеччини, ще одного — в США. Пес, на ім’я Вовк нині живе на ранчо в американської жінки.
Вона й досі підтримує зв’язок із волонтеркою та надсилає подарунки як подяку за врятоване життя.
Олена каже, що ця справа для неї не про гроші і не про славу. Це поклик душі, її спосіб залишатися людиною у час війни.
Фото: Ольга Воронцова
Для неї кожна собака — це жива істота, яка боїться кожного звуку після вибухів, але водночас тягнеться до тепла й захисту.
Коли дивишся їм в очі, розумієш: від тебе залежить їхня доля. Вони стали моєю великою сім’єю, — зізнається жінка.
Такі історії — не поодинокі. Вони показують, як у вирі війни народжується новий зв’язок між людьми й тваринами. Іноді випадковий порятунок стає початком великої дружби.
Головне фото: Олена Воронцова.
Саме так сталося з Тоффі — трирічною собакою, яку військові знайшли після деокупації Київщини. Маленьке цуценя було заплутане дротом біля паркану і мало рану на лапці.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!