Стереотипи про “культурну автономність” Одеси люблять поширювати росіяни, що також не пропускають можливості згадати про Катерину та інших постатей, які нібито заснували місто.
Але місцеві з цим не згодні й вважають себе частиною української культури. Одеський гурт Легіт відроджує національні традиції, популяризує українську та показує, що їхнє місто в одному дусі з Україною.
Історію створення гурту та чому вважають важливою свою діяльність учасниці розповіли в інтерв’ю ШоТам.
Як одеський гурт Легіт розповсюджує українську культуру у місті
Засновниця колективу Анна Пайкіна не мала ілюзій щодо перспектив України у разі окупації. На початку вторгнення вона виїхала до Іспанії, а там одразу перейшла на українську.
— До того ж мова стала своєрідним маркером: вона допомагала зрозуміти, хто свій, а хто — ні, — додає жінка.
Навесні 2023-го Анна на кілька тижнів повернулася в Україну, щоб відвідати рідне місто. Їй дуже хотілося додому, але разом з тим вона переймалася — чи не зіштовхнеться з хейтом через мову?
Зрештою вона спробувала спочатку жити в Одесі, а потім переїжджала до Києва і Львова. Однак згодом повернулася додому, бо зрозуміла — люди в Одесі сприймають українську або позитивно, або нейтрально. А ще їй було важливо поширювати культуру серед місцевих.
У 2024 Анна відвідала лекції про українські зимові традиції, на яких розповідали про колядування, щедрування та маланкування.
— Хтось з учасників тоді сказав, що мав негативний досвід — мовляв, коли вони ходили віншувати, деякі люди ставилися з острахом. І тут я подумала: а чому б не зібрати разом тих, хто хоче щедрувати, і тих, хто готовий приймати щедрувальників?
Тоді вона зробила клич в Instagram та зібрала охочих. Заздалегідь домовившись із закладами, учасники розподілили ролі, підібрали костюми й зустрілися наживо аж 31 грудня. Репетиція тривала 30 хвилин.
Легіт / @legit_ethnicunion
— Ми запланували виступи у 12 кафе та ресторанах, але так увійшли в кураж, що заходили і в інші заклади без попередження. Люди зустрічали нас радісно — знімали на відео, дякували. Для нас це була справжня ейфорія.
Ніхто не планував створювати гурт, але люди почали питати, коли колектив знову збереться. Потім їй написала журналістка і спитала, чи не планують вони щось на Водохреще. Так і почалося створення гурту.
— Я пішла брати дозвіл на проведення заходу на узбережжі. Виявилось, що заяву треба було підписати не від себе, а від імені організації. Назву ми тоді ще не встигли обрати.
І от коли я вже була в кабінеті, відкрила чат, подивилась, яке слово зібрало найбільше вподобань, і підписала той документ вже від імені Лементу. Пізніше ми зрозуміли, що лемент — то поховальний плач, тож вирішили, що легкий вітерець, себто Легіт, нам підходить більше, — пригадує Анна.
Чекають на рідних з фронту
Співорганізаторка гурту Анастасія Телещук додає, що переважна більшість учасниць гурту чекають на своїх коханих з фронту. Тож, щоб не закритися в собі та не проживати переживання наодинці, вони збираються разом у гурті.
— Мета нашого гурту, звісно — популяризація української культури, але я щаслива, що ми змогли ще й створити безпечне середовище для дівчат, які можуть розрадити одна одну в цей складний час.
Дівчатам подобається вибирати прикраси для образів, ділитися порадами та робити разом інші речі. Деякі учасниці досі вчаться в школі, а хтось має власних дорослих дітей.
Легіт / @legit_ethnicunion
Всі вони представниці різних професій: психологи, бізнес-аналітики, бізнесвумен тощо.
— Ми різні, але нам комфортно, бо нас пов’язують спільні інтереси та цінності. Звісно, для нас це хобі — у всіх свої справи, своє життя, часу іноді бракує, — але коли є бажання, знаходиться й час.
На всіх виступах дівчата збирають гроші на ЗСУ. Одного разу вони взяли коробку, надрукували QR-код і пояснювали людям, на що й для кого збираємо.
Я на Маланці була козою і як коза-дереза збирала з глядачів донати. Мені взагалі дуже подобається вживатись у роль, хоч ми й не професійні акторки. Так собі й кажу: “Ти зараз не Настя, а мольфарка”.
Одеса і традиції: поєднувані чи ні
Ще одна учасниця Оксана Шубінок народилася й виросла в селі на Одещині. Мама працювала вчителькою, а на зимові свята готувала для дітей вистави. Тепер, коли в Оксани є свої діти, вона теж бажає показати їм, як проходили свята в її дитинстві.
— Тож ми вирішили зробити якусь виставу та піти в гості до хрещеної й до подруг. Я почала шукати хустку, розпитувала в сусідів, і одна з жінок мені сказала, що мені не в Одесі — в селі треба шукати щось традиційне.
Ці слова зачепили жінку, вона сприйняла їх як знак для пошуку більшої кількості інформації про маланкування. Так Оксана натрапила на допис Ані й доєдналася до гурту.
Легіт / @legit_ethnicunion
Жінка додає, що багато людей живуть у своїй бульбашці, і думають, що в Одесі не дотримуються національних традицій. Але це зовсім не так.
Нині гурт Легіт працює над ідеями для розвитку. Учасниці дуже хочуть почати їздити в тури — спочатку в сусідні міста, а потім по Україні.
— А ще в мене є мрія — хочу, щоб ми колись повторили легендарний тур “Щедрика”. Саме той, який увійшов в історію та прославив Україну.
Мистецтво змінює життя людей у різний спосіб. Ми розповідали, як хобі тернопільського майстра з виробництва дерев’яних квітів підкорило серця багатьох українців.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!