Пологи під вибухами: як народжують жінки за кілька кілометрів від фронту

Марія Дзюба редакторка сайту
Пологи під вибухами: як народжують жінки за кілька кілометрів від фронту

У Запоріжжі — місті, яке постійно під прицілом і всього за 30 кілометрів від передової — щодня з’являються на світ нові українці. Пологи тут — це не лише про життя, а й про витривалість, втрати, сльози, обійми та війну, яка не відступає ні на мить.

Попри постійну загрозу обстрілів та гуркіт вибухів, лікарі та акушерки працюють в умовах, які важко уявити, а жінки наважуються народжувати, приносячи надію в розірваний війною світ.

Заступниця медичного директора з материнства та дитинства міської лікарні № 9, Оксана Сукмановська, яка за 34 роки прийняла десятки тисяч пологів, розповідає, що до повномасштабної війни їхній пологовий будинок був відомий як “домашній” — затишний, спокійний, з різноманітними програмами для майбутніх батьків.

Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Hromadske дізнавалось про ці зміни в пологовому.

Адаптація до війни: життя в укриттях

Перші місяці вторгнення були найважчими. Вікна затуляли мішками, шукали ліхтарі, облаштовували підвали під бомбосховища з розетками та операційними.

Зараз процеси налагоджені: під час повітряної тривоги жінки за бажанням спускаються в обладнане підвальне приміщення, де є ліжка для новонароджених.

— Цікаво, що більше наполягають на сховку чоловіки, які стали татами і яким дозволено перебувати біля дружин у палатах. У татів потрійна відповідальність: за дружину, дитину й себе, — зазначає завідувач пологового відділення Євген Аверченко.

Жінки, які пережили обстріли у своїх рідних містах, спускаються в укриття без нагадування.

Особливо важкими були перші місяці 2022 року, коли до Запоріжжя прибували люди з Маріуполя, “пахнучи гаром”, подолавши десятки кілометрів у напханих машинах.

Нарешті ми в Запоріжжі, ми в Україні, — слова, що назавжди закарбувалися в пам’яті медиків.

Фото: Hromadske

Зміни в пологах: стрес, хвороби та відмови від дітей

За останні три роки характер пологів суттєво змінився. Оксана Сукмановська зазначає, що зросла кількість дітей з інфекційними захворюваннями, оскільки стрес знижує імунітет матерів.

Також збільшився відсоток кесаревих розтинів: постійний стрес заважає природному програмуванню жінки на нормальні пологи.

— Пологів за ці три роки стало відчутно менше. Якщо раніше на рік народжувалися 1600-1700 немовлят, то зараз 800. Багато жінок виїхали, багато не хочуть народжувати, — додає Євген Аверченко.

Проте є й ті, хто наважується народити дитину під час війни, особливо ті, у кого вже є двоє дітей і чоловік-військовослужбовець.

З сумом лікарі визнають, що матері стали частіше відмовлятися від новонароджених. У 2022-2023 роках такого майже не було, але торік відмовилися від двох дітей, і цього року вже від двох.

Причини різні: від соціально незахищених жінок до тих, хто пережив трагедію, як-от загибель чоловіка.

Дітям дають імена в пологовому, але в дитбудинку їх часто змінюють, що викликає роздратування у медиків.

Фото: Hromadske

Вибір та мужність: народження під обстрілами

Євген Аверченко показує пологові зали. На першому поверсі є захищений зал без вікон, куди спускаються жінки під час тривог та вибухів.

Проте, якщо пологи вже в розпалі у звичайному залі, жінку не перевозять, незалежно від зовнішньої ситуації. Якщо ж це лише перейми, у жінки є час вирішити, де народжувати.

Аналогічно, матері самі вирішують, чи переносити маля, що перебуває в палаті інтенсивної терапії, до підвалу в спеціальній сумці.

28-річній Валерії Столяр пощастило – під час її перебування в пологовому обстрілів не було, тому вона не спускалася до сховища.

Мені пояснили, куди йти, якби щось летіло, — розповідає молода мама.

Фото: Hromadske

Історії з передової: холодець для солдата та народження зі скорботою

Акушерки Валентина Боброва та Тетяна Гаркуша, які працюють 29 та 32 роки відповідно, з жахом згадують перші дні повномасштабного вторгнення.

— Приймали пологи, а що робити? Тут бахкає, там гримить, — розповідає Тетяна Гаркуша, згадуючи випадок, коли через вибух породіллю з вже показалася голівкою дитини довелося вивозити в коридор.

Історії, які доводиться чути лікарям, вражають своєю трагічністю. Медсестра розповідає історію молодої породіллі, чоловік якої служить. Після пологів жінка постійно запитувала про стан дитини, посилаючись на “важку вагітність”.

Спочатку медсестра намагалася заспокоїти її, кажучи, що “у всіх стрес”. Проте згодом з’ясувалося, що під час обстрілу обвалилася частина будинку, і загинув батько цієї дівчини. Таким чином, вся її вагітність припала на період глибокої скорботи через втрату близької людини.

Інша, чоловік якої був на фронті, заявила, що не народжуватиме, поки він не приїде. І він прибіг, брудний і голодний, прямо “з нуля”, і лікарі, попри правила, дозволили йому помитися і нагодували холодцем. Ще одна жінка втратила чоловіка, ще коли була вагітною, і народжувала зі свекрухою.

Багато жінок народжують, коли їхні чоловіки в армії, або вже травмовані. Бувають випадки, коли дружина народжує, чоловік поруч, а за місяць вона вже вдова. Скорбота і мужність переплітаються у цих історіях.

Фото: Hromadske
Фото: Hromadske
Фото: Hromadske

Нова ера батьківства: татусі-військові

Багато чоловіків їдуть прямо з фронту, — ділиться Тетяна Гаркуша.

Вона розповідає про військового, якого персонал спершу не хотів пускати через його брудний вигляд, але лікарі дозволили.

Він, з автоматом, бо не мав права його ніде залишати, пройшов до своєї новонародженої доньки.

Гладив своєю велетенською рукою ту крихітну ручку. Яка потім ця мама щаслива була! — згадує акушерка.

Володимир Чуфус, військовий, який приїхав на народження другої дитини, світиться від щастя.

Мені поклали крихітку на живіт, класні відчуття, не передати словами. Мені все це подобається: памперс міняти, жопку мити.

Фото: Hromadske

Він біжить за рожевими трояндами для дружини.

Такі татусі-бійці, а також жінки-військові, що наважуються народжувати, є частиною нової реальності.

У пологовому відділенні Запоріжжя, де повітряні тривоги є такою ж частиною повсякденності, як і крик новонародженої дитини, життя продовжується.

Попри біль, втрати та постійну небезпеку, медики та родини борються за майбутнє, народжуючи нові життя та даруючи надію.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.