Хоча користувачі Інтернету часто кажуть, що уникають сумних емоцій, алгоритми соцмереж демонструють протилежне: контент, що викликає співчуття та емоційний відгук, впевнено закріпився у цифровій культурі.
Чому ж такий підхід виявився настільки ефективним? Відповідь на це питання намагалася дати BBC.
У сучасному світі онлайн-контенту найпотужнішим інструментом для залучення аудиторії є емоційний вплив.
Творці контенту, комерційні бренди та навіть дезінформаційні кампанії використовують цю особливість, адже сильні емоції змушують людей затримуватися, ділитися та коментувати публікації.
Якщо раніше акцент робили на приманку для люті (ragebait), то зараз дедалі частіше можна побачити феномен sadbait – контент, що провокує меланхолію та співчуття.
Феномен sadbait: чому смуток продається
На перший погляд здається нелогічним, що користувачі свідомо взаємодіють із контентом, який викликає негативні емоції.
Проте алгоритми соцмереж працюють саме так, що будь-яка сильна емоція – гнів, страх, смуток чи навіть сентиментальність – збільшує охоплення публікації.
Ця тенденція проявляється у різних формах. Наприклад:
-
Блогери та інфлюенсери викладають відео, де вони плачуть або переживають важкі моменти.
-
Меми та відео corecore поєднують сумні сцени з музикою, створюючи атмосферу безвиході.
-
Штучно створені зображення – від котів у депресивних ситуаціях до історій про вигаданих жертв катастроф.
-
Вірусні пости про складні життєві історії, що збирають величезні перегляди.
Дослідниця Сома Басу з Університету Тампере зазначає, що контент, який викликає сум, може створювати особливий вид зв’язку між аудиторією та автором.
Люди інстинктивно реагують на прояви горя та вразливості, що робить такий контент ще більш популярним.
Алгоритми, що підсилюють емоції
Механізм роботи соціальних мереж побудований так, що публікації з великим рівнем взаємодії просуваються далі.
Алгоритми Facebook, TikTok та Instagram активно просувають контент, який змушує людей зупинятися, переглядати та коментувати.
Це особливо помітно на прикладі вірусного контенту:
-
Штучно створені фото та відео з сумними історіями, які люди поширюють, навіть знаючи, що вони вигадані.
-
Жалюгідні персонажі в мемах, що змушують аудиторію відчувати емпатію та співчуття.
-
Відео з інструкціями, як викликати сльози, що перетворюють sadbait у свідому маркетингову стратегію.
Журналістка Ніна Лутц зазначає, що sadbait виконує подвійну функцію: з одного боку, він маніпулює емоціями аудиторії, а з іншого – створює платформу для людей, які шукають спільний досвід та підтримку.
Цинізм чи спосіб самовираження?
Феномен sadbait має двояку природу. З одного боку, багато людей розуміють, що автори маніпулюють їхніми емоціями, проте вони все одно продовжують взаємодіяти з таким контентом.
Ба більше, деякі користувачі висміюють sadbait, створюючи пародії та компіляції, проте навіть це лише посилює популярність тренду.
З іншого боку, деякі жанри sadbait виконують важливу соціальну функцію. Люди використовують подібний контент для висловлення власних переживань, обговорення життєвих труднощів та пошуку підтримки.
У цьому сенсі sadbait може бути своєрідним інструментом самовираження.
Чому sadbait залишиться з нами надовго
Алгоритми соціальних мереж заохочують контент, що викликає сильні емоції, незалежно від того, є вони позитивними чи негативними.
Sadbait став частиною цифрової екосистеми, бо відповідає на глибокі потреби аудиторії: знайти розуміння, висловити свої емоції або просто бути частиною вірусного тренду.
Незалежно від того, як ми до цього ставимося, очевидно одне: поки люди хочуть відчувати емоції, а алгоритми їх підсилюють, sadbait залишатиметься популярним форматом у соціальних мережах.
Раніше ми розповідали як соцмережі формують нереалістичні стандарти краси та можуть провокувати нездорові харчові звички – розбираємось у впливі цифрового середовища на ставлення до їжі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.