Кіно — це завжди більше, ніж просто зйомки, сценарії та актори. Це історії, що знаходять відгук у серцях глядачів, і люди, які вкладають у кожну сцену частинку себе.
Олексій Комаровський — яскравий приклад того, як режисер може не лише керувати творчим процесом, а й бути його частиною. У романтично-авантюрній комедії Коли ти вийдеш заміж? він не тільки займався постановкою фільму, але й зіграв одну з ролей.
Як йому вдалося балансувати між камерою та знімальним майданчиком, як він бачить майбутнє українського кіно і що для нього означає створювати фільми у цей непростий час? Про це, а також про магію кіно, яку неможливо побачити, але точно можна відчути, Олексій розповів в ексклюзивному інтерв’ю.
Як знімали стрічку Коли ти вийдеш заміж? та що в ній особливого
— Зйомки комедії відбувалися не лише в Україні, а і за кордоном. Розкажіть про цей досвід, яку країну обрали та чому?
— Зйомки нашої романтично-авантюрної комедії Коли ти вийдеш заміж? відбувалися у трьох чудових локаціях: в улюбленому Києві, затишному Львові та неймовірній Хорватії, а саме в древньому містечку Ровінь.
Це місце має багатий історичний спадок: колись воно входило до складу Візантійської імперії та Венеціанської республіки. До речі, це узбережжя вже давно приваблює кінематографістів з усього світу — тут знімали чимало голлівудських фільмів. Наприклад, шпигунський екшн Спілка з Марком Волбергом.
Цікаво, що паралельно з нашими зйомками на одній із наших локацій — розкішній віллі — знімався британський шпигунський серіал День шакала.
Але можу з упевненістю сказати — кадри нашого фільму з цієї локації сподобаються вам більше! І це заслуга моєї фантастичної команди, яка зуміла створити справжню романтичну красу в кожному кадрі.
Щодо досвіду роботи за кордоном — так, у мене він є. Зокрема я мав можливість працювати над фільмом у Грузії, де провів півроку під час зйомок. Це неймовірно красива країна, яка ідеально підходить для створення кіно.
Спрямувати українську кіноіндустрію на Захід
— Як та коли ви вирішили знімати комедійне кіно, адже війна в Україні лишає мало місця для гумору, легких стрічок та сюжетів?
— У 2017-2020 роках, переглядаючи світові кінохіти, такі як 8 подруг Оушена із Сандрою Буллок, Шпигунка з Меліссою Маккарті або Шахрайки з Енн Гетевей та Ребел Вілсон, я постійно запитував себе: чи можливо в Україні створити таку міжнародну романтично-авантюрну історію? Історію, яка не просто розповідає про локальні проблеми, а є зрозумілою та близькою для глядачів з усього світу.
Зрозумілі меседжі — світове мистецтво, подорожі, захопливі пригоди з викраденням картини та романтичними інтригами — були основою, про яку я мріяв. Тоді це здавалося нереальним.
Проте найважчі часи для нашої країни змінили все. Ми змогли спрямувати українську кіноіндустрію на новий шлях — на Захід.
Моїм основним завданням було надихнути команду та акторів на створення фільму з любов’ю. Хотілося, щоб усі сприймали цей проект не як роботу, а як творчу пригоду, як унікальну міжнародну можливість показати українських професіоналів і акторів на світовій кіноарені. Це був складний, але надзвичайно цікавий виклик. І ми впоралися!
Після мого першого повнометражного фільму для кінопрокату Область Героїв, створеного під час війни як пам’ять, присвячену волонтерам, я поставив перед собою наступну мету. У ці важкі часи я хотів створити емоційно цілющий фільм на вічні теми: добро, кохання, подорожі, із додаванням смаку пригод і авантюри. Фільм-антидепресант, фільм-надія.
Саме так, разом з партнерами-продюсерами Андрієм Ногіним та Олексієм Лимаренком, ми створили кіно, яке об’єднує український вайб і європейський стиль. Ба більше, ми залучили міжнародні приватні інвестиції, що стало ще одним кроком уперед для української кіноіндустрії.
— Як проходив відбір акторів для кастингу? Чи були якісь особливі вимоги або цікаві історії, пов’язані з кастингом?
— Як жартували самі актори, Комаровський спробував майже всіх топових. І це недалеко від правди — ми дійсно зустрілися з багатьма талановитими артистами. Кожен із них заряджає своєю енергетикою, і за це їм величезне браво!
Основна вимога на кастингу була навіть не до акторів, а до мене та моєї кастинг-команди. Я завжди намагаюся проводити парні проби, щоб акторам було легше працювати разом і вони могли максимально розкритися у взаємодії. Це значно ускладнює організацію процесу та узгодження графіків, але для мене важливішою є їхня акторська реалізація.
У результаті ми провели парні проби у 90% випадків, і це стало неймовірним досвідом. До того ж багато акторів, з якими ми працювали, я вже відзначив для майбутніх проектів. Цей процес не лише допоміг знайти ідеальних виконавців для цього фільму, а й розширив горизонти для наступних творчих ідей.
— Як робота режисера змінила вас як людину? Чи відчуваєте, що через свої фільми ви впливаєте на глядачів?
— Я б сказав, що режисура допомогла мені розкритися та звільнитися як особистість. Це своєрідний катарсис моєї професійної діяльності, який дозволяє відкривати нові грані себе. Режисура і продюсування фільмів стали моїм способом спілкування зі світом, діалогом із мільйонами людей.
— Якими ви бачите українське кіно через 10 років?
— По-перше, я впевнений, що українське кіно буде існувати й процвітати через 10 років! Ба більше, я бачу українських акторів, які все частіше з’являтимуться у міжнародних фільмах, зокрема в копродукціях з Україною. Українська кіноіндустрія вже стала частиною світової, і цей процес лише набирає обертів.
Я та мої колеги працюємо над тим, щоб бренд “українське кіно” викликав у наших співвітчизників не лише інтерес, а й захоплення, гордість, бажання подивитися стрічку.
Ми хочемо, щоб кіно частіше дарувало усмішки й емоції, а не скепсис чи, ще гірше, байдужість. Моя мета — зробити українське комерційне кіно конкурентоспроможним і привабливим на світовому ринку. І тішить те, що за останні роки українці почали активніше цікавитися власним кінематографом — як авторським, так і жанровим комерційним кіно.
Хочу ще раз наголосити: підтримуйте українське кіно квитком. Це такий самий продукт, як українське вино, одяг чи кава.
Кіно — це не “шара”, а результат величезної праці, який заслуговує на вашу увагу та підтримку.
— Як ви переходили між ролями режисера, який керує процесом, і актора, що виконує роль? Чи було це складним викликом для вас?
— Цей перехід для мене доволі гармонійний, адже я роблю це не вперше і відчуваю себе в цій ролі як риба у воді. Насправді кожен актор — це свого роду маленький режисер свого персонажа. Він додає у роль щось особисте, пропонує ідеї та рішення, які потім обговорює з режисером.
Хімія між актором і режисером — це основа всього. Це своєрідний творчий роман, у якому обидві сторони мають довіряти одне одному й надихати. Якщо цей роман не вдався, глядач неодмінно це відчує. Тож для мене баланс між цими ролями — це не складність, а насолода від процесу співтворення.
— Як вам вдається балансувати між творчою свободою та потребою враховувати очікування глядачів?
— Я завжди поєднував ролі режисера і продюсера, і цей баланс для мене став звичним. Це своєрідний тандем творчості та аналізу, в якому я почуваюся комфортно.
Розуміння потреб глядача — це тонке відчуття, яке охоплює як емоційно-психологічні аспекти, так і соціально-фінансові. Назвемо це сучасним словом — тренди. Вміння їх відчувати й передбачати — це невіддільна частина професії як продюсера, так і комерційного режисера.
— Що б ви порадили молодим режисерам, які тільки починають свій шлях у кіно?
— Найважливіше — не збиватися зі свого шляху та залишатися вірними собі й своїй інтуїції. І ще одне: любіть і поважайте акторів. Вони — не просто виконавці ваших ідей, а партнери, які допомагають втілити вашу історію в життя.
А чи відомо тобі, що національний Центр Олександра Довженка створив платформу, де є доступними українські фільми різних епох? Розповідаємо докладно у матеріалі про онлайн-кінотеатр Довженко-центр.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!