Сьогодні той день, коли ми з особливою гордістю відчуваємо звʼязок з рідною землею. І це не просто лінії на мапі, це — мозаїка унікальних регіонів, кожен з яких має свою неповторну душу. Це спогади нашого дитинства і традиції, передані через покоління. Це гордість за рідний край і таємниці, відомі лише місцевим мешканцям.
Сьогодні телеведучі марафону Єдині новини, Факти ICTV та Вікна новини, відкриють серце своєї малої батьківщини. Вони розкажуть про особливості тих куточків України, звідки вони родом. Ми дізнаємось про те, чим пишається кожен регіон, і про маловідомі факти, що роблять ці місця такими особливими.
День Незалежності — це нагода вчергове відчути, наскільки різноманітна і водночас єдина наша країна. Адже саме з цих унікальних ниток і тчеться неповторне полотно нашої України.
Вадим Карпʼяк
Я родом з Коломиї та дуже часто люди помилково думають, що це столиця Гуцульщини. Насправді столиця Гуцульщини — це Верховина, яка раніше називалася Жаб’є, а Коломия — це столиця Покуття (регіон на Франківщині). Є етнічні групи — гуцули, є лемки, бойки, а є покутяни. Звідки достеменно походить назва, історикам невідомо, найочевидніше, що це село Кути, і все, що за ним — Покуття (але це одна з версій).
Коломию стереотипно знають за музеєм Писанки і приваблює музей туристів, тому що побудований у формі писанки. Ще Коломию знають за коломийками, саме звідси походить цей нехитрий жанр.
Фото з архіву Вадима Карп’яка
Років 500 тому, наш регіон був центром з видобутку солі та дуже тривалий час коломийський ярмарок був найбільшим місцевим ярмарком (називали його Вавилоном).
Є ще один дуже важливий привід пишатися Коломиєю. У квітні 1919 року в Коломиї вперше святкували День Українського Морського Флоту. Звісно, що моря там немає, але на той момент там базувався штаб першого гуцульського полку морської піхоти УНР. Просто уявіть собі!
Яна Брензей
Я із Запоріжжя. Міста, яке у багатьох асоціюється із заводами та Хортицею. Але для мене це місто довгих прогулянок. Виходиш з дому на правому березі і йдеш з татом пішки у кіно. Через тихі зелені вулички, через нашу греблю, з якої відкривається найкращий краєвид на Хортицю, через центр, де можна перекусити піцою у кафе з неочікуваною назвою Кабул.
А ще це місто, від якого дві години до моря. Сідаєш з батьками за світанку в машину і їдеш у Кирилівку або Бердянськ — наші головні курорти.
А там білий пісок, булочки з вишнею біля пляжу і звісно бички. Якщо ви не їли бердянських бичків — ви не жили. А ще — азовська креветка. Дрібненька і солодка, яку продають стаканчиками на пляжі. А тарана, а лящ… У нас найсмачніша сушена риба у світі.
Фото з особистого архіву Яни Брензей
Відколи я живу в Києві, батьки обовʼязково привозять із собою оберемок риби. Тільки зараз без бердянських бичків. Але я вірю, що це не назавжди. Що наші Бердянськ, Кирилівка, Мелітополь та інші містечка і села знову будуть вільними. І я знову сідатиму на світанку в машину і їхатиму через наш степ до нашого моря.
Тетяна Висоцька
Кавуни, помідори, два моря в одній області — всі знають ці асоціації з моєю рідною Херсонщиною.
Моє особливе місце сили — це батьківська дача під Херсоном, яка зараз під щільними обстрілами.
Але головне це незламні люди, яким з перших днів довелося зустрітися віч-на-віч з окупантами, голіруч виходити на протести, потрапляти на підвали, партизанити, що вони роблять і далі. І робитимуть, поки не виженемо росіян з нашої землі. Я пишаюся своїми земляками, все, що у нас є і що змінює хід історії — це люди!
Юлія Сеник
Я родом з Рівненщини. Святкування Дня Незалежності в цьому регіоні має певні особливості, що відображають історичну спадщину та культурні традиції.
Рівненщина має багатий історичний контекст, особливо в контексті боротьби за незалежність України. Тут проходили важливі події часів Української повстанської армії (УПА).
Рід мого дідуся є нащадками тих відчайдух, хто завжди сміливо і мужньо боролися за Незалежність. Тому в нашій родині це свято завжди мало особливу вагу.
Традиційно на День Незалежності в області організовуються різноманітні культурні заходи, включаючи концерти, вистави, ярмарки та виставки. Часто у програмі є виступи фольклорних колективів, презентації народних ремесел і дегустація місцевих страв.
Зараз особливим є вшанування пам’яті героїв. У цей день в багатьох містах і селах області проводяться церемонії вшанування пам’яті загиблих за незалежність України, зокрема бійців УПА, Героїв Небесної Сотні та загиблих у російсько-українській війні. Відбуваються покладання квітів до меморіалів і пам’ятників.
Мешканці області активно беруть участь у патріотичних заходах, таких як марші, автопробіги, велопробіги, а також флешмоби з національною символікою.
Фото з особистого архіву Юлії Сеник
Цього дня ми завжди у вишиванках. День Незалежності для вашої родини особливий час для об’єднання, вшанування історії та традицій, а також можливістю передати дітям любов до України.
Це час, коли сім’я збирається разом, бере участь у патріотичних заходах, можливо, згадує важливі моменти з історії країни або власної родини, які пов’язані з боротьбою за незалежність.
Це також можливість створити нові традиції, наприклад, спільні прогулянки, готуємо національні страви. Цього року хочемо відвести дитину на алею памʼяті Героїв, показати, розповісти скільки якою ціною нам дається незалежність України.
В’ячеслав Довженко
актор проєктів Дільничний з ДВРЗ, Рубан, Будинок “Слово”. Нескінчений роман»
Усі мої найтепліші спогади про малу батьківщину пов’язані з Дніпропетровщиною, де жили бабуся з дідусем, і де ми проводили усі канікули і деякі свята. Я також народився на Дніпропетровщині, в селищі Кринички. Але бабуся побоювалася, що мене будуть цькувати, як сільського хлопця, і місцем народження записала місто Дніпро.
Пам’ятаю, як влітку дідусь змайстрував нам човник з камери трактора, і ми цим найкрутішім човником перепливали усі ставки, і відчували себе справжніми моряками!
Дідусь працював вчителем, а бабуся лікаркою в місцевому інтернаті, а на горищі зберігалося багато цікавих речей, серед яких були й ще радянські ковзанки. Старі, незручні, не гострі, але нас це не лякало: ми вдягали й грали в хокей. Ключок в нас також не було, але дідусь виточив дерев’яні, він був справжнім майстром. І ми брали ці ключки, вдягали ковзанки і йшли грати в хокей, катались з гірок на лижах — це було весело.
До речі, там, у Червоноіванівці, мене й охрестили. Церкви там не було, довелося кликати попа з іншого села, а сам обряд хрещення був таємним і відбувся десь в сараї. Я навіть не знаю, хто мої хрещені батьки… До речі, в тому селі й досі нема церкви, може, мрію, щоб там колись з’явився храм…
Аби почитати про рідні регіони наших інших колег-телеведучих, радимо зазирнути у матеріал до Дня Незалежності України від сайту Факти ICTV.Life.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.