Знайома ситуація: ти щойно щільно повечеряв, відчуваєш приємну ситість, але рука все одно тягнеться до вазочки з цукерками чи пачки чипсів? Погодьтеся, ти звик звинувачувати в цьому слабку силу волі.
Проте свіже дослідження Університету Східної Англії, опубліковане в журналі Appetite, доводить: проблема зовсім не у твоєму характері, а в особливостях людського мозку.
Вчені виявили, що наш центр винагороди продовжує активно реагувати на спокусливі харчові сигнали навіть тоді, коли організм уже отримав достатньо калорій. Простими словами: шлунок каже досить, а мозок продовжує кричати дай ще.
Пастка для нейронів: як проходив експеримент
Аби зрозуміти природу переїдання, команда дослідників провела моніторинг за допомогою електроенцефалографії для 76 добровольців. Учасники грали в комп’ютерну гру, де головною винагородою була їжа — шоколад, солодощі, попкорн та чипси.
Посеред завдання добровольцям давали досхочу наїстися однією з цих страв. Учасники підтверджували: вони ситі, а бажання з’їсти ще хоч шматочок — нульове. Їхня поведінка це підкріплювала: вони переставали цінувати продукт як винагороду.
Але датчики ЕЕГ показали зовсім іншу картину. Електрична активність у зонах мозку, що відповідають за задоволення, залишалася на піку щоразу, коли на екрані з’являлося зображення їжі.
Провідний дослідник доктор Томас Сембрук зі Школи психології UEA зазначає:
Ми хотіли краще зрозуміти, як наш мозок реагує на сигнали про їжу, коли ми вже відчуваємо ситість. Ми вивчали мозкові хвилі людей після їжі і виявили, що хоча їхній шлунок може бути задоволений, мозок, здається, не звертає на це уваги.
Рецепт переїдання: звичка, сильніша за свідомість
Результати дослідження вказують на те, що наші реакції на рекламу їжі чи аромат випічки працюють як автоматичні сценарії. Це набуті роками рефлекси, які пов’язують певні продукти з миттєвим задоволенням. І найгірше те, що цей механізм практично не залежить від нашого свідомого вибору.
— Ми побачили, що мозок просто відмовляється знецінювати, наскільки винагороджувальною виглядає їжа, незалежно від того, наскільки ти ситій. Навіть коли люди знають, що не хочуть їжу, навіть коли їхня поведінка показує, що вони перестали цінувати їжу — їхній мозок продовжує подавати сигналиу момент, коли їжа з’являється. Це рецепт переїдання, — наголошує доктор Сембрук.
Цікаво, що вчені не знайшли жодного зв’язку між рівнем самоконтролю людини та цією нейронною реакцією. Тобто навіть найбільш дисципліновані люди піддаються впливу автопілота, який диктує бажання перекусити.
Більше, ніж просто дієта
На думку команди дослідників, ці висновки мають змінити підхід до боротьби з ожирінням. Адже у світі, де реклама їжі переслідує нас на кожному кроці, організм просто не встигає вмикати захисні бар’єри.
— Ожиріння стало серйозною світовою кризою здоров’я. Але зростання ожиріння — це не просто сила волі — це ознака того, що наше багате на їжу середовище та набуті реакції на апетитні сигнали переважають природний контроль апетиту організму — пояснює фахівець.
Отже, якщо наступного разу коли, ти відчуєш непереборне бажання з’їсти пончик одразу після обіду, знай: це не ти слабак, а твій мозок просто виконує стару, добре вивчену програму.
Якщо нам важко перекусити пізно вночі або ми не можемо відмовитися від ласощів навіть коли ситі, проблема може бути не у нашій дисципліні, а в вбудованій проводці вашого мозку. Не дивно, що втриматися від пончика може здаватися неможливим, — підсумував доктор Сембрук.
Раніше ми розповідали про свідоме харчування та як воно може покращити твоє життя.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!