Після того, як українські війська звільнили міста Київщини, що перебували під окупацією, увесь світ побачив жахливі картини.
Це численні руйнації та тіла загиблих, які лежали там, де їх зачепила ворожа куля, аж до моменту звільнення міста.
Все це було задокументоване як доказ тих звірств, що творила російська армія.
Та у кожного загиблого з фотоплівки є своя історія. Михайло Романюк — ім’я чоловіка, чиє посмертне фото облетіло увесь світ. Проте він — не просто фото, в нього є історія.
Навіки з велосипедом
Того дня 58-річний Михайло Романюк сказав своїй матері, що більше не витримує просто сидіти й вирішив стати до лав місцевої тероборони.
Мамо, я буду дуже довго жити, тож не хвилюйся, — запевняв син.
Чоловік сів на велосипед та вирушив до військкомату, щоб допомогти стримувати озвірілих окупантів, проте не доїхав.
Михайло їхав разом із товаришем Олександром, якому вдалося вціліти.
Теща товариша Михайла розповіла, звідки вилетіла куля, яка назавжди зупинила його серце.
Стріляли з другого поверху житлового будинку. Саша, зять мій, дивом вцілів, а Міші прилетіла куля в голову.
Матері про те, що її син загинув, рідні сказали лише після того, як усі дісталися у безпечне місце, інакше жінка б не поїхала.
Рідні Михайла вибиралися з Бучі пішки, а потім натрапили на чоловіка, який вивіз їх на авто. Зараз вони в безпеці у Луцькому центрі для біженців.
Жінки вважають, що якби вони залишились там ще на кілька днів, то точно б не вижили.
Повертатися до рідної Бучі моральних сил немає, адже вони були свідками жахливих звірств, що відбувалися на подвір’ї прямо біля їхнього будинку.
Та є імовірність, що Буча може стати одним із туристичних міст, які після війни захочуть відвідати іноземці. Мар’яна Олеськів розповіла про туризм під час та після війни.