За 10 років робота бійців Національної гвардії України дещо змінилася. Крім охорони громадського порядку, нацгвардійці розміновують пастки ворога, чергують на блокпостах, полюють на шахеди та служать у війську.
Навіть після пекла російського полону, вони повертаються у військо і продовжують боронити Україну.
У полоні прострелили коліна за українську: історія 21-річного військового
Отець Андрій нещодавно вступив до лав Нацгвардії. Повномасштабну війну зустрів у своїй парафії на Миколаївщині. Отець Андрій відвідував цивільних під обстрілами росіян, возив гуманітарку, всіляко підтримував людей.
У 2014 році також був із бійцями на передовій. 501-й Керченський батальйон надихнув отця Андрія піти у військо. Військовий капелан каже, нести службу з нацгвардійцями для нього — честь. Каже, деякі історії бійців вражають.
Пригадує, як 21-річний Володимир пережив російський полон, а після реабілітації знову повернеться на службу.
Ноги болять, колінні чашечки, та і взагалі тяжко, коли багато ходжу в берцях. Коли багато навантаження за день, потім набрякають ноги, — розповідає Володимир.
Поранення, якого Володимир зазнав у російському полоні, й досі нагадує про себе. У неволю потрапив у Енергодарі. За те, що розмовляв лише українською, окупанти прострелили йому коліно.
Він (росіянин — ред.) прострелив мені коліно, а потім каже: “Розкажи мені вірш Пушкіна. Я рахую до трьох, і стріляю в голову”.
Після восьми місяців у полоні Володимира перевезли до російської колонії у Ростові-на-Дону. Там теж постійно били. Але після обміну чоловік знову повернеться на службу. Захищати Україну хоче до перемоги.
Раніше ми розповідали історію ляльковода, який змушує росіян вірити у “виставу”.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.