Микола був шахтарем до повномасштабної війни. Пішов боронити Україну в перший тиждень повномасштабного російського вторгнення.
Так кілька місяців разом із побратимами стримував ворога на Харківському напрямку. Після запеклого бою під Червоним Лиманом, чоловік потрапив у полон.
Кожен сподівався побачити свою родину, кожен читав молитву, яку навіть не знав.
Його особисте пекло тривало 610 днів. Микола згадує, доводилося виживати в нелюдських умовах у бараках спершу на окупованих територіях, а згодом у Росії.
У приміщенні одночасно могло перебувати до тисячі полонених. Військових катували. Щодня змушували стояти по 16 годин.
Це такий режим. Зайшов в камеру, ти стоїш. Не сидиш, не лежиш, а просто стоїш.
Нелюдські умови в камері, жахлива їжа та дії катів спричинили дистрофію. Микола схуд на 35 кілограмів.
Зламати дух наших військових, каже чоловік, було пріоритетом ворога. Окупанти казали, що Україна вже російська, а західні регіони вже польські. Робили психологічні атака, давали вчити російські вірші, били.
До різних таборів Миколу перевозили щонайменше чотири рази. І щоразу він сподівався, що вирушає на обмін.
Повернувся в Україну військовий 31 січня. Позаду були 20 місяців тортур. Щоб повністю відновити здоров’я, потрібен час, заспокоюють медики. Кажуть, треба боротися, налагодити судини, які повинні качати добре кров, щоб не було ускладнень.
У лікарів прогноз щодо Миколи оптимістичний. Та сам військовий мріє укотре обійняти рідних та побачити мир в Україні.
Та ще чимало українських захисників лишаються у ворожій неволі. Читай, як сестра та хвора на рак дружина борються за полоненого оборонця.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.