Психотерапія в Україні стає дедалі доступнішою, проте навколо неї досі існують стійкі упередження. Один із найбільш живучих стереотипів — переконання, що в кабінеті спеціаліста клієнт лише те й робить, що звинувачує маму й тата у своїх життєвих невдачах.
Чому цей наратив став таким популярним і що насправді відбувається за зачиненими дверима кабінету психолога, розповіла психотерапевтка Марія Фабрічева в інтерв’ю для УП. Життя.
За словами фахівчині, страх батьків перед терапією дітей часто має глибоке соціальне коріння.
Пастка поганих батьків та культура сорому
Експертка зазначає, що батьки часто відчувають тривогу, коли дізнаються, що дитина звернулася по психологічну допомогу. Вони підсвідомо очікують, що їх будуть оцінювати як недостатньо хороших.
Їм здається, що там говоритимуть про них як про поганих маму чи тата. Мовляв, вони щось не додали і винні в тому, що дитині боляче, — пояснює Марія Фабрічева.
Така реакція, на думку психотерапевтки, є формою самозахисту. У нашій культурі досі бракує конструктивного діалогу, натомість багато місця займають осуд та сором. Замість того, щоб визнати помилку як досвід для змін, люди часто обирають шлях руйнівної самокритики або заперечення.
Діагностика, а не вирок: навіщо терапії дитячий досвід
Звернення до минулого справді є частиною терапевтичного процесу, але воно має зовсім іншу мету, ніж пошук цапа-відбувайла. Дитячий досвід потрібен фахівцю передусім для діагностики — щоб зрозуміти, де саме сформувалися деструктивні патерни поведінки.
Головна мета процесу — зміна самої людини, її ставлення до світу та вихід із замкненого кола образ.
Під час психотерапії людина може проживати етап гніву на значущих дорослих зі свого минулого, і це не завжди батьки. Але медіа, фільми, невдалі інтерпретації, меми — усе це підсилює уявлення, що йдеться саме про звинувачення, — додає Марія.
Чому виникає опір
Крім страху осуду, батьками часто керують внутрішні установки на кшталт не довіряй стороннім або не будь вразливим. Вони бояться втратити контакт із дитиною, не розуміючи, що терапія навпаки може допомогти вибудувати здорові кордони та щирість у стосунках.
Розуміння того, як формується наша особистість, допомагає не лише зцілитися, а й не передавати власні травми наступним поколінням. Про те, як виникає дитяча травма та які 4 основні чинники на це впливають, ми детально розповідали у нашому попередньому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!