Ми постійно оцінюємо все у своєму житті. Зокрема себе та власні досягнення. І нерідко під час цих роздумів доходимо висновку: пишатися зарано, ще є куди рости.
Добре, коли йдеться про здорову самокритику. Але трапляється, що в нас “прокидається” звичка все знецінювати. Тоді її жертвою стаємо не лише ми, а й наші діти, які, зростаючи в таких умовах, не можуть повноцінно розвиватися і набиратися досвіду.
Як знецінення позначається на дитині та чому слід уже сьогодні переглянути свій підхід до виховання малечі, розповів на своїй сторінці в Instagram Дмитро Карпачов.
Фахівець пояснює, знецінення — це одна з форм психологічного насильства. Якщо батьки постійно виголошують на адресу дитини знецінюючі фрази, то із завданням сформувати у неї позитивну самооцінку вони точно не впораються.
Адже як можна цінувати себе, якщо тебе не цінують інші?
Коли ви знецінюєте дитину, вона не перестає любити вас. Вона перестає любити себе, — наголошує Дмитро Карпачов.
Знецінювати можна все: думку, слова, вчинки, досягнення, зовнішність тощо.
Утім, якщо серед дорослих знецінення можна вважати елементом конкурентної боротьби або захисним механізмом, то чому багато батьків роблять це щодо своїх дітей — питання відкрите.
Приклади знецінюючих фраз батьків, а також висновки, які дитина робить із цих слів:
Батьки говорять: “Що за дурницю ти говориш?” — Дитина думає: “Моя думка нічого не варта”.
Батьки говорять: “Я краще знаю, що робити” — Дитина думає: “Від мене нічого не залежить”.
Батьки говорять: “Поглянь, як Марійка гарно їздить на велосипеді” — Дитина думає: “Я не такий/така, як хочеться мамі чи татові”.
Батьки говорять: “Красиво, але до шедевра далеко” — Дитина думає: “Я не заслужив/заслужила, щоб мене похвалили”.
Батьки говорять: “Ти навіть посуд нормально помити не можеш!” — Дитина думає: “Я нічого не вмію”.
Батьки говорять: “Не треба плакати, нічого надзвичайного не сталося” — Дитина думає: “Мене не розуміють”.
Батьки говорять: “Такого не може бути, не фантазуй” — Дитина думає: “Моїм словам не довіряють”.
Батьки говорять: “Теж мені проблема, ось у мене…” — Дитина думає: “Мені ніхто не допоможе”.
Дмитро Карпачов зазначає:
Знецінення — ознака токсичних взаємин у сім’ї. І якщо батьки це практикують стосовно своєї дитини, то з імовірністю 99% вони чинять так само стосовно одне одного і самих себе.
Батьки, які знецінюють, можуть цілком любити своїх дітей, але у них помилкове уявлення про те, як потрібно виховувати дитину, щоб та «виросла людиною».
Керуючись найкращими спонуканнями, вони вважають, що так викличуть у дитини бажання ставати кращою.
Також знецінення може бути викликане спробою посилити контроль за дитиною. Воно часто є у гіпертурботливих батьків — коли права на самостійність і свободу вибору у дитини не залишається. Крім того, за словами експерта, часто знецінення передається у спадок.
Потрібно пам’ятати, що батьки — це інтерпретатори світу для дітей. Зворотній зв’язок від них допомагає дитині зрозуміти, хороша вона чи погана, — говорить психолог.
Тому, за словами фахівця, важливо не допустити спотвореного трактування, щоб не впадати в крайнощі: захвалювати чи занижувати переваги дитини.
Нагадаємо, нещодавно Дмитро Карпачов поділився секретами, як якісно проводити час із дітьми.