Здається, що це сон. Госпітальєрка Ірина Цибух (Чека) загинула на фронті напередодні свого дня народження

Даніела Долотова випускова редакторка сайту
Ірина Цибух

Про війну чимало написано слів. Госпітальєрка Ірина Цибух на псевдо Чека одного разу почала свій текст зі слів: “Колись повернусь з війни”.

Вона говорила, що хоче вчитись, служити, не ціпеніти від страху у складні моменти та брати відповідальність за рішення.

Так парамедикиня робила й до останньої хвилини свого життя, яке забрали російські окупанти 29 травня.

Госпітальєрка Ірина Цибух загинула на фронті — що відомо

Про загибель журналістки Суспільного та парамедикині Ірини Цибух повідомили на офіційній сторінці медичного батальйону Госпітальєри, де 25-річна дівчина несла службу та рятувала життя своїх побратимів та посестер.

Здається, що це сон. Що зараз ти вийдеш на звʼязок і ми почуємо твій голос.

Госпітальєрка Чека загинула під час ротації на Харківському напрямку за кілька днів до свого дня народження, яке вона мала відзначити 1 червня. Про прощання з Іриною батальйон повідомить пізніше.

У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося. Це невимовний біль та неймовірна втрата не тільки для батальйону — для всієї України.

Побратими та посестри Чеки поділилися: парамедикиня говорила, що війна — це найгірше місце, де вона колись була. Проте воно дає квиток у справжнє життя, у світ непідробної незалежності.

Там кожен розуміє скороминущість існування. Проте робить вибір боротися за свою волю.

Крім того, Ірина говорила, що в армію треба йти, адже саме зараз унікальна епоха розвитку нашої нації, коли кожен може стати на захист своєї країни.

Також незадовго до загибелі дівчина ділилась, що можливо гарною тенденцією було б також прийняти не лише факт того, що життя рано чи пізно мине, але й те, що його варто прожити.

Почала думати — можна ще й пожить!

Ірина хотіла мати дітей, свій будинок та садити помідори, коли закінчиться війна. Парамедикиня прагнула формувати стратегію пам’яті про загиблих в суспільстві задля майбутніх поколінь. Адже вони мають знати про тих, хто поклав своє життя за них.

Ми втрачаємо найкращих людей і що це змінить цього разу?

В інтерв’ю Костянтину і Владі Ліберовим для проекту Станція Краматорськ Ірина ділилась також своїми думками про можливо загибель.

— Я собі говорила, що мені не треба проживати нічого з того, що тут відбувається. Мені взагалі нічого не боляче, нічого. Це мене не торкає, тому що я теж скоро загину.

Кожного виїзду я думала, що добре, це не треба буде терпіти, мені не має бути боляче, бо скоро зі мною це станеться.

Також 30 травня брат парамедикині Юрій Цибух опублікував посмертний лист сестри, який вона написала ще 8 квітня 2023 року.

Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мене час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя.Тому не гайте час на страждання, живіть далі.

Дівчина вирішила лишити лист, оскільки, як пише, мала багато можливостей загинути. Тож наважилась знайти хоча б одну, щоб попрощатись.

Сьогодні все позаду, моє життя закінчилось і мені важливо було пройти його гідно: бути чесною, доброю, люблячою людиною… Дякую кожному, хто любив і підтримував мене.

Ірина з командою займалась евакуацією поранених бійців з поля бою та надавала їм повноцінну медичну допомогу.

Хоча ще 24 лютого 2022 року мала презентувати свій фільм про дітей з Луганської та Донецької областей. Яким був далі шлях боротьби? Повну історію парамедикині Ірини Цибух, яка рятувала життя бійців, читай за посиланням.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!

Категорії: Для тебе Новини