Коли все йде добре, ти чекаєш підступу? Відчуваєш провину за радість, поки навколо страждають інші?
Психологи пояснюють, чому багато українців бояться бути щасливими, і розповідають, як повернути собі право на позитивні емоції. Про “заборону на щастя” ми поговорили з фахівцями ГО ЦПД Конфіденс.
Коли щастя стає ворогом
Коли я відчуваю радість, у мені з’являється сором. Коли починає налагоджуватись життя — чекаю покарання. Наче не маю права бути щасливою… — ці слова знайомі багатьом українцям.
Психологиня Діана Костенко пояснює це явище через призму родинних сценаріїв:
— Це страх бути щасливою через невідповідність родинній системі. Якщо у вашій родині було багато болю, жертв, втрат, страждань, то ви могли ввібрати ці установки як “норму”. І коли життя починає йти на краще — щось усередині починає опиратися, стає страшно, вмикається внутрішній саботаж.
Особливо гостро це питання постає в умовах війни. Психолог Олександра Козловська зазначає:
Доволі багато людей поставили своє життя на паузу, перестали радіти. І причина також у тому, що вони вважають це чимось соромним.
Фото: Pexels
Нейробіологія “звичного поганого”
Чому мозок обирає біль замість радості?
Психолог Діана Костенко розкриває механізм:
— Головне завдання мозку — забезпечити безпеку. Іронія: якщо ваш досвід навчання був пов’язаний із болем, страхом, критикою — мозок вважає це “нормою”. А щастя, підтримка, спокій — “загрозливими”.
Фото: Pexels
Це підтверджує принцип нейропластичності:
— Нейрони, що активуються разом — з’єднуються разом. Якщо дитина часто переживала сором + критику = утворився стійкий зв’язок: “Мене оцінюють → я погана”, “Мене люблять → скоро кинуть”.
Як розпізнати страх щастя
Психолог Олександра Козловська допомагає відрізнити страх щастя від інших станів:
— Якщо ми говоримо про тривожність, то тут домінує очікування небезпеки, яке не обов’язково пов’язане з позитивними емоціями. При депресії людина просто не має ресурсу відчути радість. А ось страх щастя — це коли радість з’являється, але її супроводжує внутрішній опір, тривога, відчуття провини.
Типові думки, коли людина боїться щастя:
- Це занадто добре, щоб бути правдою.
- Я цього не заслужила.
- Після білої смуги завжди йде чорна.
Фото: Pexels
Фізичні прояви страху перед радістю
Психологиня Світлана Клепікова пояснює вплив на здоров’я:
— Люди, які пригнічують позитивні емоції, живуть у стані постійної напруги, очікування небезпеки, навіть коли її немає. Рівень кортизолу може залишатись хронічно підвищеним або, навпаки, знижуватись до аномально низьких значень.
Це може призвести до:
- Серцево-судинних проблем.
- Розладів травлення.
- Порушень сну.
- Гормонального дисбалансу.
Тіло реагує на заборону радості так само, як і на загрозу: напругою, безсонням, болями, виснаженням, — додає Світлана Клепікова.
Родинні сценарії та суспільні установки
Психолог Діана Костенко наголошує на ролі виховання:
— Типові думки: “У нас у сім’ї усі жінки мають тягнути все на собі, Робота легкою бути не може, Чесно гроші не заробиш, Життя — це боротьба”. Ви бачили, як так живуть ваші батьки та бабусі з дідусями, тож і ви маєте жити саме так. Але це не правда.
Олександра Козловська підкреслює роль суспільних стереотипів:
Фрази на кшталт “після білого обов’язково приходить чорне” або “багато смієшся — потім плакати будеш” формують картину щастя як небезпечного або недостойного.
Фото: Pexels
Саботаж як захист
Світлана Клепікова описує механізм самознищення:
— Людина може не відкликатися на любов або підтримку, ігнорувати професійні пропозиції, відкладати важливі рішення — не тому, що не хоче, а тому, що щастя — надто ризикований стан.
Її колега Діана Костенко додає:
— На рівні поведінки ви вмикаєте внутрішнього диверсанта: розриваєте перспективні стосунки, начебто випадково запізнюєтеся на співбесіду, починаєте істерики на пустому місці.
Фото: Pexels
Шлях до одужання: практичні кроки
Усвідомлення проблеми
Діана радить почати з самоаналізу:
Усвідомити свою лояльність. Запитати себе: Чиї сценарії я повторюю? Чиє життя я несвідомо наслідую? Що буде, якщо я перестану страждати?
Переписування внутрішніх дозволів
Потрібно сформувати нові переконання:
Я можу бути щасливою не замість них, а в пам’ять про них. Їхній біль — не мій обов’язок. Я створюю нову історію для свого роду.
Фото: Pexels
Практичні техніки
Світлана Клепікова рекомендує:
Щоденник радості:
Щодня записувати хоча б 3 дрібниці, які викликали задоволення або тепло. Це перебудовує увагу з негативного на ресурсне.
Поступове дозування щастя:
Включити хоча б одну приємну дію на день і усвідомлено перевірити: “чи справді стало небезпечно?”. Таким чином мозок отримує новий досвід.
Техніка заземлення:
Зосередитись на п’яти речах, які видно, чотирьох — які можна почути, трьох — яких торкаєшся. Повертає увагу в момент.
Робота з провиною в умовах війни
Особливо актуальне питання для українців — як радіти, коли навколо страждання?
Світлана Клепікова дає відповідь:
— Радість не є зрадою — вона підтримує здатність відновлюватися, дбати про інших і чинити спротив життєвим втратам. Досвід радості не заперечує емпатії — він дає ресурс, щоб бути корисним іншим.
Справжнє співчуття не потребує знецінення власного життя, — підсумовує психолог.
Фото: Pexels
Коли потрібна професійна допомога
Олександра Козловська радить звертатися до спеціалістів, коли:
- Страх радіти впливає на якість життя
- У відповідь на позитивні емоції виникає провина та тривога
- Проблема триває тривалий період і не вирішується самостійно
Найефективніші методи терапії:
- КПТ (когнітивно-поведінкова терапія) — робота з деструктивними переконаннями
- Схема-терапія — робота з життєвими схемами
- АСТ (терапія прийняття та відповідальності) — тренування здатності бути “тут і тепер”
Фото: Pexels
Право на щастя як форма стійкості
Світлана підсумовує:
— У часи, коли реальність вимагає витримки й обережності, дозвіл на радість стає не розкішшю, а формою стійкості. Радість присутня в миттєвостях — у дотику, у погляді, у ковтку теплого чаю.
Діана додає важливу думку:
— Щастя — не зрада, а право на своє життя. Твої рідні не стають менш значущими від того, що ти жива, наповнена, любляча. Навпаки — ти продовжуєш їх через себе. Не через біль, а через життя.
Якщо ти впізнала (в) себе в цих описах, пам’ятай: страх щастя — це не твоя особистісна слабкість, а природна реакція психіки на травматичний досвід. З цим можна і потрібно працювати. Дозволити собі радіти — означає дозволити собі жити повноцінно.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!