Демографічна криза, яку спричинила війна, може набути нового характеру не лише через низьку народжуваність, але й низьку мотивацію українських біженців повертатися в Україну.
Соцопитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що 7% респондентів вже мають громадянство іншої країни, а кожний восьмий подав документи та чекає на рішення.
45% українців за кордоном кажуть, що хоча і не подавали документи, але загалом хотіли б отримати громадянство іншої країни. А от не подавали на громадянство та не планують цього робити лише третина респондентів.
Подробиці нового дослідження КМІС розповідаємо далі.
Чи задоволені біженці своїм життям за кордоном
66% українських біженців у Німеччині, Польщі та Чехії найімовірніше або повністю задоволені своїми нинішніми умовами проживання в цих країнах. З них повністю задоволені 28%, а 38% є скоріше задоволеними. Незадоволені умовами життя — 26%.
Серед респондентів 7% стверджують, що вони вже мають громадянства іншої країни, окрім українського, а ще 12% подали документи та чекають на рішення. Не подавали й не планують робити цього — 34%.
Разом з цим, майже половина респондентів (45%) хоч і не подавали документи, але загалом хотіли б отримати громадянство іншої країни, йдеться в дослідженні.
На питання, за яких умов біженці повернулися б в Україну, відносно найбільше респондентів відповіли, що за нормальної роботи критичної інфраструктури (34%) і безпекової ситуації (34%).
Далі йдуть житлове питання (26%) та завершення повномасштабного вторгнення (26%). 16% респондентів говорили про можливість знайти роботу, а 13% — про умови для дітей відвідувати школу/садок.
Скільки українців прагне повернутися додому
Одне з актуальних питань — яка частка українських біженців зрештою повернуться в Україну. У цьому опитуванні КМІС для орієнтовної оцінки поєднали відповіді респондентів на розглянуті вище три запитання.
Вони відштовхувалися від того, що більш імовірно можуть повернутися ті, хто водночас не має і не подавав документи на громадянство іншої країни, не повністю задоволені умовами життя в новій країні, висловлюють певні умови для повернення (і не відповідають, що планують надовго залишатися).
Відповідно до такого підходу, рівно половина респондентів (50%) є тими, хто більш імовірно може повернутися в Україну.
Однак у КМІС додають, що враховуючи відповіді респондентів на запитання щодо інтересу до України, зазначена оцінка скоріше є оптимістичним сценарієм у поточних умовах.
У біженців запитали, чи цікавляться вони поточною ситуацією в Україні. 56% респондентів відповіли, що отримують інформацію про Україну. Серед решти 11% відповіли “важко відповісти”, а 34% прямо відповіли, що не цікавляться інформацією про Україну.
Серед респондентів, що цікавляться новинами з Батьківщини, з українських джерел отримують інформацію 42%, а решта 14% дізнаються про новини в Україні винятково із закордонних джерел.
Про множинне громадянство та мову спілкування — відповіді респондентів
Респонденти не мають очевидного ставлення до законопроєкту про множинне громадянство. У 23% складається переважно позитивне враження про нього, у 34% — переважно негативне. При цьому у 37% ставлення нейтральне, а ще 6% не змогли відповісти на запитання.
57% респондентів зараз спілкуються вдома переважно українською мовою. Переважно російською мовою спілкуються 19%, а в однаковій мірі українською і російською мовами спілкуються 21%. Ще 3% спілкуються мовою країни, де зараз проживають.
Висновки КМІС щодо можливої демографічної кризи в Україні
За словами виконавчого директора КМІС Антона Грушецького, українці, що залишилися вдома, визнають, що країна зазнала потужного демографічного удару, що в майбутньому може перетворитися на велику проблему.
— В опитуванні КМІС восени 2023 року демографічна проблема хоч і поступалася іншим актуальним “прямо зараз” викликам, але була серед топ-відповідей респондентів. Експерти також постійно говорять про демографічний виклик і про потребу вже обговорювати різні сценарії та можливі заходи, — зазначає соціолог.
Саме тому українці мають бути зацікавлені, щоб якнайбільше громадян повернулися в Україну після вимушеного від’їзду за кордон. Попередні опитування КМІС показували, що абсолютна більшість тих, хто зараз проживає в Україні, нормально ставиться до українських біженців, які легально покинули Україну.
Проте на тлі зростання психологічної напруженості й втоми можуть посилитися тенденції до критичного ставлення.
Результати опитування також свідчать, що значна частина українських біженців втрачають або вже втратили зв’язок з Україною. Антон Грушецький підкреслює, що це було абсолютно очікувано, і в будь-якому випадку ми б втратили частину громадян.
Проте відкритим лишається питання, яку ж частину громадян можна буде повернути й що для цього робити. З одного боку, держава, українське громадянське суспільство та прості громадяни мають зіграти свою роль у підтриманні контакту з громадянами закордоном, працювати з ними, зберігати зв’язок та мотивувати повернутися.
— З іншого боку, комунікація не може бути односторонньою, тобто українці закордоном також мають свою “сферу відповідальності” і повинні мати мотивацію повернутися та докладати релевантних зусиль для збереження зв’язку з Україною, — додає соціолог.
А чому потрібно більше говорити про українців за кордоном та як пропаганда впливає на сприйняття біженців, ми розповідали в матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.