X

Ахтем Сеітаблаєв про протистояння пропаганді: росіяни мають розуміти, кара — невідворотна

Вікторія Мельник журналістка сайту

Знати свою історію та розумітися на пастках, які приготував ворог — здається, місія нездійсненна? Насправді ж, ні. Український режисер та актор, нащадок депортованих кримських татар та нині військовослужбовець ЗСУ Ахтем Сеітаблаєв в інтервʼю виданню OBOZ.ua розповів, як Росія вдало використовує інструменти пропаганди проти України на світових майданчиках.

А також чоловік поділився списком своїх місць сили у Криму, який фільм зніме після перемоги та як наш народ єднається попри всі випробування.

Подробиці з розмови vikna.tv розповідають тобі далі, у матеріалі.

Російські фільми на світових майданчиках

За словами Ахтема Сеітаблаєва, Росія чудово знає, як культура може стати сильним інструментом впливу на світ. Саме тому попри всі обмеження та санкції, окупанти продовжують просувати власний продукт на широкий ринок.

І саме через це іноземці часто не розуміють, що російські фільми, постанови, музика та представники є промоутерами “руского міра”.

— Слідом за російським балетом у країну заходять нелюди, які, власне, його ніколи не бачили, і творять те, на що не здатні навіть тварини, — каже Сеітаблаєв.

— Як ви ставитеся до появи російських фільмів на світових майданчиках?

— Треба визнати, що пропагандисти дуже професійно підходять до справи, а в російську культуру вкладаються величезні кошти. Таким способом просувають у світі ідею, що російська культура — це щось вельми величне.

І треба сказати, що в цьому немає нічого нового — так діяла і російська імперія, і радянська, — каже режисер.

Пригадує, що раніше, під час фільмування до початку російсько-української війни, від деяких російських акторів відчувалася зверхність щодо українців.

У нас на той час вироблялося чи не половина всього, чим потім наповнювався російський телевізор. Пояснювали це тим, що тут робити кіно дешевше.

— І ми вже тільки потім зрозуміли, що це все була теж частина просування “руского міра”.

— Чому росіяни не вірять у звірства, які роблять їхні військові?

— Логікою пояснювати це дуже важко. Як тільки закінчуються аргументи, вмикається: Все одно це неправда. І для того, щоб якось змінити ситуацію, потрібно дуже багато часу.

Німців після закінчення Другої світової війни примусово возили у місця, де розташовувалися концтабори. Показували документальні стрічки про звірства нацистів.

Але при всьому цьому десь до початку 70-х років у Німеччині залишалося дуже багато прихильників Гітлера як державника. А концтабори, на думку його симпатиків, — це “було конче потрібно”.

Що нам робити? Активно просувати свою культурну політику. І вірити та робити все для того, щоб ті, хто вчиняють ці злочини, розуміли, що кара буде невідворотною.

Спогади про Крим та фільми майбутнього

Ахтем Сеітаблаєв — син депортованих кримських татар. До 16 років він проживав в Узбекистані, у селищі Янгіюль, де селили політичних засланців, депортованих, увʼязнених поруч з місцевими. 

У 16 років він повернувся з батьками у рідний Крим. Зізнається: родичі та рідні протягом усього життя мріяли повернутися додому, бо в Криму все було краще.

Юнаку Ахтему розповідали про батьківщину, краєвиди — море, гори, людей в білому одязі. Після приїзду він не одразу побачив те, на що розраховував, але вже коли поїхав з братом за межі Сімферополя, то зрозумів, що всі розповіді батьків були правдою.

— Куди б хотіли повернутися в Криму?

— Я б дуже хотів потрапити на батьківщину своєї мами — в селище Капсихор (зараз — Морське). І в Мамашай (зараз — Орловка) — село, де ріс мій батько.

А потім потрапити до Ханського палацу в Бахчисараї, згодом — у місто-фортецю Чуфут-Кале. Це мої місця сили, — каже Сеітаблаєв.

Режисер та актор пригадує, що в часи активного повернення кримчаків додому, часто можна було побачити картину, як на узбіччі доріг стоять автівки з номерами з середньої Азії або з Краснодарського краю.

— За замовчуванням зупиняєшся, знайомишся. Що ви? Чи маєте, де жити? Якщо немає — забираєш до себе. Радиш будинки, які можна придбати, тому що це було проблемою. Коли люди єднаються, підтримують одне одного, безумовно, у них все складається.

Народ, який багато років перебував під загрозою знищення, якщо хоче вижити, має триматися одне одного. Це частина ДНК.

— Про який ви фільм мрієте, коли закінчиться війна?

— Уявіть собі кримське узбережжя. Початок осені, він і вона — у них все добре. І сперечаються тільки через одне: яке вино замовити — рожеве чи біле сухе? — ділиться Ахтем Сеітаблаєв.

Раніше Сеітаблаєв розповідав, як росіяни змінювали значення деяких слів та використовують їх у своїй пропаганді.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.

Категорії: Інтерв'ю Історії