Ми продовжуємо знайомити тебе з молодими українськими артистами, яких можна назвати майбутнім української музичної індустрії.
20-річний Нікіта Леонтьєв, відомий як ENLEO, підкорив серця українців піснею Інша любов. Його переклад та виконання вподобав і автор оригінальної пісні (Another love) Том Оделл.
ENLEO розповів Вікнам про свою творчість, переклади пісень, музичну індустрію та майбутні плани.
— Розкажіть нашим читачам про себе, чим займалися до музики?
— Я народився в Маріуполі, прожив там eсе життя. У 18 років переїхав до Києва та вступив до КНУКіМ на спеціальність Бібліотечна та архівна справа.
Дивно, що я музикант, а за фахом бібліотекар. Так вийшло, бо треба було вступити до вишу в Києві.
Я займаюся музикою з восьми років і завжди хотів розвиватися саме у цій сфері. Почав з гітари, потім перейшов на бас-гітару, згодом почав опановувати інші музичні інструменти, грав у різних групах. Так і дійшов до Києва, тут почалася своя історія.
— Хто надихнув на заняття музикою?
— Уся моя родина — творча. Батько грає на тромбоні, гітарі й також співає. Він був керівником дитячого хору в Маріуполі. Моя мати — народна вокалістка, також грає на фортепіано. Вони з татом познайомилися в університеті культури, але в Харкові. Якби не культура, я б не був тим, ким є зараз.
Тож перші люди, які надихнули мене, та не просто надихнули, а допомагали у творчості, були саме батьки.
Про переклади пісень та Іншу любов
— Як прийшла ідея перекладати пісні іноземних виконавців українською?
— Ідея перекладати пісні прийшла дуже спонтанно. Я пам’ятаю, як сидів на карантині та переклав пісню Destiny’s child — Say my name українською мовою.
Звідти пішла ця жага до перекладів, тому що це вже не просто кавер, а щось цікавіше. Також хороша нагода вивчити українську, бо перша мова, яку я вчив, була російська, адже я з Маріуполя.
— Переклад виходить практично точний та милозвучний? Ви самі перекладаєте тексти?
— Так, я сам усе це роблю. Те, що стосується музики, окрім якогось аранжування, я роблю та пишу завжди сам. Так краще контролюєш процес, і виходить саме те, що ти хочеш.
Я хочу зробити переклад так, щоб у людини складалося враження, ніби ця пісня спочатку була написана українською, а потім перекладена на англійську.
Саме завдяки цій ідеї виходять такі милозвучні та близькі до оригіналу тексти.
— Як ви зв’язалися з Томом Оделлом? Чи очікували взагалі на відповідь?
— Знаєте, всі музиканти й артисти — такі самі люди, як ми з вами. До кожного можна достукатися, знайти їхню пошту або написати їхній команді.
Ми написали команді Тома Оделла на його робочу пошту, й вони відповіли. Побачили моє відео у TikTok (з перекладом пісні — ред.), всі знають, що було далі.
— У ваших соцмережах можна почути уривки й інших пісень, наприклад, Take me to church. Чи плануєте випускати її, як Іншу любов?
— Так, ми плануємо і вже працюємо над цим. Можна сказати, уже на завершальному етапі, тож дуже скоро ви все почуєте.
Про творчість
— Ви родом з Маріуполя, чи не хотілося вам виплеснути емоції в пісні та написати її про місто?
Для мене та для більшості людей, які пишуть пісні, саме емоції є паливом для них.
— Не для того, щоб заробити на них, а щоб ними щось сказати. Вкласти в пісню ідею. Я ніколи не пишу пісні, якщо мені нічого сказати, бо тоді вони вийдуть не такими, як я хочу. Люди це почують.
Завжди чутно, коли ти пишеш пісню та співаєш про щось, що не розумієш. Або ж співаєш узагалі ні про що.
Я пишу пісні вже давно. Дуже багато авторських пісень уже готові, вони чекають свого виходу. Буває так, що довго не виходить написати пісню, але я знаю, що коли це вийде, це буде щось класне. Вона буде кращою, ніж моя попередня написана пісня.
— Із ким з українських чи закордонних виконавців ви хотіли б записати спільну пісню?
— Я завжди кажу, що людина, яка мене надихає з українських артистів, це Артем Пивоваров. Я б дуже сильно хотів записати з ним спільну пісню не заради комерції, а заради творчості. Я дуже люблю його музику. Він виступав у нас в Маріуполі, і я був на його концерті.
Одного разу навіть вдалося з ним поспілкуватися. Після тієї розмови я зрозумів, що він має дуже схожий вайб не тільки як людина, а як творець.
Є така жага чогось досягти, щоб потім написати Артему й він відповів: “Вау, круто, ти запропонував спільну пісню, давай щось зробимо”.
А щодо західних артистів, я не знаю, чи реально це. Вони дуже закриті та роблять дуети тільки з тими, хто такої ж популярності або з їхньої західної індустрії.
Але Том Оделл був доволі відкритий до нас та написав дуже теплий лист до всіх українців. Не знаю щодо якоїсь спільної пісні, бо це зірка світового масштабу. Я поки що, скажімо, не доріс.
Але дуже сильно хотілося б із ним заспівати Іншу любов, не важливо, в перекладі чи оригіналі.
Ми з командою працюємо над тим, щоб була можливість десь у Європі заспівати цю пісню, присвятивши її всім українцям.
— Як ви можете описати себе та свою творчість трьома словами?
— Це точно емоційно. Без емоцій нічого не вийде.
Любов, бо дуже люблю “розкачувати” публіку, навіть якщо це просто акустична пісня.
По-українськи. Коли я почав писати пісні українською, я зрозумів, що вона значно милозвучніша. Існує багато слів, яких немає в російській мові.
Про музичну індустрію зараз
— Що можете сказати про українську музичну індустрію зараз? Чи сильно вона змінилася з часів повномасштабного вторгнення?
— Ми всі дуже змінилися через війну, я також. Більшість пісень, які я писав, були російською мовою. Я відчував, що трішечки гублюсь у величезному потоці артистів. Причому популярні у 2021 році пісні, по-перше, були російських виконавців.
По-друге, їхній стиль та пісні були про гроші, багате життя. Я — не багата людина, не маю дорогих машин, квартир чи золотих годинників, тому співати про це якось дивно. Я писав іншу музику, яка могла не стати такою популярною.
Зараз інші часи. Ми всі боремося зі смертю задля того, щоб жити й бути вільними. Це значно важливіше.
Я почав відчувати, що мій голос чогось вартий. Я можу своєю музикою нести якусь ідею, комусь допомогти емоційно впоратися з втратою чи складнощами.
Це дуже сильно заряджає писати пісні та рухатись вперед.
У ці складні часи хочеться розвивати саме українську музику, культуру, творчість. Тепер я розумію, що це моя ціль, це хочеться робити.
Про плани та українців
— ENLEO через п’ять років, хто він?
— Насамперед ENLEO через п’ять років — це хлопець, якому 25 (сміється — ред.). Він зміг купити хорошу апаратуру, щоб записувати нормальний звук. Це людина, яка вже відійшла від перекладів та має за собою дуже багато своїх пісень. Сподіваюсь, що це точно два альбоми за п’ять років.
Артист, який не зрадив своїм принципам та ідеї, який популяризує українську музику не тільки в Україні, а й на весь світ.
— У чому сила українців?
— Я впевнений, що сила українців у єдності. Якщо нам не подобається влада, ми її скидаємо. Якщо нам не подобається президент, ми змушуємо його піти та втекти в іншу країну. Якщо на нас нападає ворог, ми єднаємося та витісняємо його війська, навіть якщо вони в рази більші.
Ми захищаємо свою землю, об’єднуємося навколо ідеї свободи, волі та єдності. Це головна суперсила українців!
За останні півроку в Україні з’явилося багато нових виконавців. Раніше ми знайомили тебе із запальною галичанкою. У своєму інтерв’ю Gunna Chorna розповіла про свою творчість та її родзинку.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!