У голову не стріляю ніколи. Снайпер на псевдо Дух про власний досвід та як стати спецпризначенцем

Анастасія Грубрина журналістка сайту
Снайпер на псевдо Дух

Фото Facebook

Спецпризначенець та снайпер Омеги на псевдо Дух розповів Ганні Максимчук у програмі Фактор перемоги про те, що має вміти й знати снайпер, як потрапити в Центр спеціального призначення НГУ Омега та про цікаві випадки зі служби.

Чому вибрав таке псевдо

Снайпер розповідає, узяв собі псевдо Дух ще в 19 років. Коли з напарником дивився відео наших захисників з Широкиного, там був Дух снайпер і Африканець артилерист.

Ми з них постійно ржали, вони досить непрофесійно поводилися. Це були наші такі скептичні кумири. І вирішили взяти такі псевдо. Я його не змінюю, бо мене всі знають як Духа.

Як потрапити в Омегу

Дух розповідає, як він потрапив в Омегу. Спершу у 2013 році він проходив службу у Криму. Після захоплення Криму росіянами бійця перевели в одеську патрульну частину.

Я десь півроку там прослужив, зрозумів, що деградую як професіонал. Вирішив перевестися в ОЗСП (окремий загін спеціального призначення — ред.).

Для того, щоб потрапити у спецпризначенці Омеги, розповідає військовий, потрібно проходити спеціальну підготовку та здавати нормативи. Найважчими є спаринги. У кожного кандидата є випробувальний термін. Стежать, як кандидати проявляють себе на перших бойових завданнях.

Дух каже, щоб стати снайпером, йому довелося готуватися 1,5-2 роки. За основу снайперської підготовки беруть стандарти США, Норвегії, Великої Британії.

Власний досвід

Дух розповідає, поки має невеликий рекорд стрільби в ціль — 1070 м.

Це було влучання в голову. Але це вийшло випадково, був туман. Я в голову ніколи не стріляю, це така снайперська романтика, завжди стріляємо в центр маси — район грудей.

Спецпризначенець каже, найголовнішими якостями, якими слід володіти снайперам, є психологічна витримка та холодний розум. Однією з головних небезпек для снайпера є нічні дрони з тепловізорами.

Багато хто питає снайперів про засічки на прикладах. Дух каже, не робить цього.

Дружина снайпера ставиться з розумінням до його роботи.

Вона розуміє, що це мені дуже подобається, що це частина мого життя. Тому з повагою ставиться до мого вибору.

А от мама спецпризначенця кілька років не знала, чим займається син, думала, що він кінолог. Дізналася випадково — з репортажу по телевізору.

Раніше ми розповідали про успіхи в бою 95 бригади ДШВ.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!

Категорії: Інтерв'ю Історії