Юрій Меркотан — музикант, який змінив саксофон на зброю, щоб захистити Маріуполь. Чоловік пройшов пекло Азовсталі, 21 місяць російського полону і повернувся додому.
Але насправді той, хто витримав тортури, не завжди готовий до свободи.
— Коли я повернувся, мені здавалося, що це інша реальність, а дружина — інша людина. Нам довелося вчитися жити разом заново, — зізнався Юрій.
Історією азовця, який вчиться будувати стосунки з рідними, поділилося видання Sestry.
Захисник, який став в’язнем
Юрій разом із побратимами обороняв Маріуполь, поки не отримав наказ скласти зброю. Так почався його шлях через Оленівку, Воронеж і жахи російських колоній.
Перші п’ять днів у Воронежі — це був жах. Нас били тричі на день. Виводили на коридор, ставили на шпагат, били по ногах, статевих органах, ламали сухожилля.
У полоні йому довелося працювати на розкопках братських могил у Маріуполі.
— Я натрапив на тіло одразу. Працювали з сьомої ранку до сьомої вечора. Коли ми почали копати, на пакетах уже були цифри 1100, а коли закінчили — 4000…
Довгоочікуване повернення
Після 21 місяця тортур, побоїв і знущань після 30 січня 2024 року Юрій нарешті ступив на українську землю. Але попереду чекало нове випробування — повернення до цивільного життя.
— На третій день після звільнення мене відвідала у лікарні дружина. Ми не бачилися два роки. Вона змінилася, я змінився. Було відчуття відчуженості.
Дружина Юрія Анастасія розуміла, що чоловік повернеться не таким, яким пішов. Вона готувалася до цього.
Я консультувалася з психологами, намагалася слідувати їхнім порадам. Головне — не жаліти, не знецінювати пережите і просто слухати.
Як зберегти стосунки після полону
Юрій і Анастасія змогли знайти шлях одне до одного. Пара разом пройшла сімейну реабілітацію, а Анастасія навіть вирішила стати психологом, щоб допомагати іншим.
Юра нещодавно написав і записав про мене пісню, — з усмішкою сказала вона.
Проте не всі сім’ї витримують випробування війною. Ознайомся з цінними порадами, як підтримати рідну людину, яка повернулася з полону.
- Довіряй. Дай людині відчути, що вона в безпеці.
- Не розпитуй про полон. Військовий сам розповість, коли буде готовий.
- Уникай гіперопіки. Людина може відчувати себе в пастці навіть серед рідних.
- Дозволь усамітнення. Дай простір і час на адаптацію.
- Допомагай повернутися до реальності. Якщо помічаєш, що звільнений неначе занурюється в себе, поверни його свідомість через дотики і прості запитання: “Що ти зараз відчуваєш?”.
- Поважай межі. На початку людині може бути важко сприймати фізичний контакт.
Головне фото: Sestry
Раніше ми розповідали про бійця Доцента та його досвід перебування у полоні.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.