З початку війни Росії та України соліст групи ТНМК Олег Михайлюта (відоміший як Фагот) вирішив захищати свою Батьківщину і записався до лав територіальної оборони Києва.
А нещодавно відбулась прем’єра пісні Енергодар — це Україна та кліпу на неї. Фагот зіграв головну роль у цьому відео.
Читай, як змінилося життя соліста після 24 лютого.
— Яка ідея закладена в саму пісню і кліп?
— Якщо говорити про кліп, то це питання до Юри Ковальова, тому що режисерська ідея повністю його. До мене звернулись продюсери та запропонували цей проект. І музику навіть показали. Вона вже була.
Я обмірковував це, бо люблю робити все сам повністю з нуля. А тут тобі вже приносять проект, але суть його дуже близька.
Мабуть, усі вже усвідомлюють, що таке жити під обстрілами. Але я не усвідомлюю людей, які на окупованих територіях.
От прийшли до нас якісь чорти й розповідають, що нам робити, як думати та жити. Я не можу собі це уявити. А їм так доводиться жити.
Ти або помираєш, або живеш. А якщо живеш в таких умовах, то все одно так чи інакше намагаєшся зрозуміти, як так можна жити. І саме проект про це.
— У кінці кліпу з’являються дати: 05.08.2022, 03.09.2022, 27.09.2022. Що ці дати означають?
— Це відповідь, яку хоче знати кожен українець. І не тільки українець, а й весь цивілізований світ хоче знати цю дату, коли Україна переможе, а Росія капітулює.
Ми шукаємо це число. Це поетичне рішення. Тобто якщо ми напружимось і воно стане п’ятого числа, то прекрасно. Але якщо стане шостого, то ми також будемо раді й щасливі.
Фото: fahot / Instagram
— Чим ви зараз займаєтесь?
— Коли ти усвідомлюєш, що до перемоги військова справа буде тобі потрібна, ти намагаєшся вчитись: такмеди, стрільби.
Але мені все одно приємніше творити музику, пісні. Коли не буде загрози, гратимемо концерти. Оце я люблю. Проте зараз я вимушений вчитися стріляти.
У студії почав з’являтись час на музику. У перші пару місяців я взагалі не міг слухати музику. Бувало, приїжджаєш у студію й нічого не можеш робити. Ти як пустий. Намагаєшся за щось зачепитись, а емоційно ти весь там.
А зараз уже потроху народжується творчість. Війна йде. Я розумію, що прилетіти може будь-куди.
Зараз ще один трек доробляємо, ще один дует в процесі. Раніше ми щось планували, а тепер життя стало дуже швидке й непередбачуване.
— Що б ви порадили людям на прифронтових територіях, які не хочуть виїжджати?
— Тут важко щось радити. Треба слухати самого себе. Так само багато людей поїхало з Києва, але багато хто лишився. Я розумію, що лишатись — це ризик, але виїжджати — це теж ризик.
Я б тут дослуховувався до нашого командування. Якщо ЗСУ говорять, що треба евакуюватись — значить, треба. Їм так легше буде працювати.
— Ви не так давно були в Харкові. Чи помітили ви, як змінились настрої мешканців міста?
— Ті, хто лишився в Харкові, — це воїни. Або якась вата, якій бігти нікуди та яка дуже боїться міняти місце дислокації. Але вони прозрівають, бо не могли собі уявити, що таке взагалі можливо.
А є категорія людей, які настільки чіпляються за своє минуле, що їм нічого не може донести суть прагнень людей. Вони вилікуються, тільки якщо саме до них прилетить у хату. І то не факт.
— Як психологічно змінився Олег Михайлюта з 24 лютого?
— Це стрес. Я один з тих людей, які намагаються приборкати стрес. Виходить, як виходить. Я не люблю нічого радити. Просто ти сам із собою домовляєшся кожного разу, що робити і як реагувати.
Я намагаюсь не піддаватись ненависті. Я розумію, що якщо в неї занирнути сильно, то вона тебе з’їсть ізсередини.
Повне інтерв’ю дивись у відео.
Від Охрана, отмєна до Мрії — такий шлях із музичних хітів охопила творчість Яни Шимаєвої з Василькова на Київщині. Читай інтерв’ю з українською співачкою Jerry Heil про війну та творчість.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!