Українці — непереможна нація. Ми боронитимемо нашу землю, на яку прийшов ворог, до останнього і будь-якими способами. Так, з 24 лютого чимало чоловіків та жінок добровільно стали на захист України. Історію одного з них ми сьогодні й розповімо.
З початку повномасштабного вторгнення 20-річний Роман Городенський почав боронити Маріуполь у складі 36-ї ОБрМП імені контрадмірала Михайла Білинського.
Служба у Маріуполі
4 квітня під час виконання завдання чоловік потрапив під ворожий мінометний обстріл.
Згадує, бій точився на вулиці Металургів. Почувши свист мін, Роман встиг заховатися.
Я сховався за деревом, яке було відразу позаду мене. Переді мною був кам’яний паркан. І завдяки цьому дереву я зараз живий, — розповідає піхотинець.
Роман каже, що дерево прикрило життєво важливі органи і тому влучило лише в руку та ногу.
Фото: Суспільне / Роман Городецький
Побратими встигли евакуювати пораненого піхотинця.
Як отямився, вже ноги не було. Рука була на бандажу, навіть не знаю, що з нею було, — розповідає Роман.
Життя у полоні
Та вже через тиждень частину 36-ї бригади росіяни взяли в полон. Серед них був і Роман, якому в полоні в лікарні ампутували руку. Причиною став сепсис, що почав розвиватися.
Військовий згадує: за місяць у полоні до нього часто приходили кадировці. Вони ставилися до українських захисників, як до худоби.
Лікування Романа та волонтерство
На щастя, Романа обміняли одним із перших. Вже в Україні йому зробили 11 складних операцій та протезування.
Нині цей чоловік — це яскравий приклад бійця, що попри ампутації зміг прийняти себе та продовжити жити далі.
Потрібно прийняти, що ти захищав свою Батьківщину, державу, рідню задля майбутнього дітей, які ходитимуть по вільній Україні.
Протягом трьох місяців військовий перебував на реабілітації у США. Там, на зустрічі американських морських котиків та десантників, Роман отримав нагороду Ветеран 2022.
Приємно вражений теплою атмосферою зустрічі. Всі обіймали мене та дякували за службу, — розповідає Роман.
Зі Сполучених Штатів чоловік активно надсилав нашим бійцям військову амуніцію. Нині військовий планує нарощувати волонтерську допомогу та влаштувати довгоочікуване весілля з коханою дівчиною.
Та найзаповітніша мрія Романа — щоб з полону повернулись його побратими.
Щиро сподіваємось, що мрія Романа обов’язково здійсниться якомога скоріше. Раніше ми розповідали історію капелана про службу на війні.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше
Головне фото: скриншот з відео / Суспільне