Питала в мами, чи загину: 17-річна українка у Гаазі розповіла про десять років в окупації

Анастасія Грубрина журналістка сайту
Питала в мами, чи загину: 17-річна українка у Гаазі розповіла про десять років в окупації

Потроху українцям та європейцям вдається лупати російську злочинну скелю. Справжня перемога в тому, що цивільні, свідки російських злочинів в Україні, дали перші свідчення у Гаазі. Вони виступили перед депутатами парламенту Нідерландів, щоб привернути їхню увагу до трагедій, скоєних РФ.

Свідки російських злочинів в Україні виступили в Гаазі

Нині вкрай важливо повідомляти про кожен російський злочин, щоб він був зафіксований, а надалі — щоб кожен тиран отримав своє покарання, а жертва — компенсацію та справедливість.

Українці взяли участь у свідченні, щоб розповісти в Європі та для цілого світу про наслідки війни для людей, а також обговорити механізми притягнення росіян до відповідальності. Особливу увагу українці надали впливу війни на дітей — свою історію розповіла 17-річна Ольга, яка виїхала з десятирічної російської окупації.

Усе задля того, щоб здійснити мрію — жити й навчатися в Україні. Дівчина не називає прізвища з метою безпеки. Коли почалася війна, вона маленькою питала в мами, чи загинуть вони. 

Оля була лише у другому класі, коли росіяни окупували її рідне місто. Раніше вона навчалася українською, та поступово все українське почало зникати. Росіяни впроваджували власну освіту.

Я жила в окупації з семи років. Війна прийшла в моє рідне місто влітку 2014 року. Вона почалася з вибухів. А ще з блокпостів, на яких якісь невідомі чоловіки зі зброєю перевіряли у всіх документи.

На уроках російської мови та літератури дівчинці занижували оцінки лише через те, що вона мала український акцент. Оля завжди мріяла вчитися в українському університеті, тож старанно вчилася, сама готувалася до іспитів і все прописувала у зошити. Після того, як  вона закінчила школу, родина наважилася на виїзд з окупації.

Перша перевірка ФСБ чекала на нас в російському місті Воронеж. Крім нас, в кімнаті була незнайома мені жінка. Росіяни дізналися, що її син служив в українській армії.

Коли ФСБ почало перевіряти речі жінки, Оля згадала про зошити з підготовкою до вступу в Україні. Тоді зрозуміла, що сильно ризикує. Ділиться, пощастило, що росіяни відпустили після кількох годин допитів. 

— І коли вже вночі ми доїхали до пункту пропуску, я дістала свої зошити з українськими записами та порвала їх. Рвала на дрібненькі шматочки, адже на зошитах було моє прізвище. Я боялася, що вони знайдуть ці шматочки, складуть і дізнаються, хто я. Так, ви не помилилися, я боялася російського ФСБ через свої українські зошити, — розповіла дівчина.

Своєю історією поділився і Ярослав Базилевич, родина якого загинула від удару по Львову влітку 2024.

Серед бетону й пилу лежали речі, які нагадували про моменти спокійного життя, мрії та майбутнє, яке ми так і не побачимо разом. Росія забрала все в мене.

Чоловік додав, що хотів би, аби це був останній трагічний випадок. Але Росія продовжує свою агресію. Загибель усієї своєї родини Ярослав називає тяжким воєнним злочином і актом геноциду, вчиненим Росією.

Це лише дві історії, які в той день почули в парламенті Нідерландів. А їх мільйони. Війна має обличчя, і світ має його побачити. Кожна історія має бути почута. На свідченнях виступила і психологиня фонду Голоси дітей Юлія Тукаленко, яка працює з дітьми, що повернулися з окупації.

Жінка розповіла, перед труднощами постають діти, а також те, яких їм доводиться докладати зусиль, щоб втекти з окупації.

Ми не знаємо, у якому стані ті діти, які залишаються в окупації чи депортовані на територію РФ. Але ті, які повертаються, вражають силою і стійкістю. Деякі з них працювали після школи, щоб лише зібрати гроші собі на виїзд.

Якщо батьки підтримують російську політику, діти втікають до підконтрольних Україні територій самостійно. Їм доводиться витримувати обшуки ФСБ, допити та тиск. Досі в окупації лишаються сотні тисяч дітей.

Свідки російських злочинів закликають міжнародну спільноту долучитися до обговорень і підтримати Україну у притягненні винних до відповідальності. А також взяти участь у створенні умов для відновлення життя дітей та дорослих, які постраждали в цій війні.

Раніше ми розповідали про вирок для РФ від Міжнародного суду ООН.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.