Кеті Лешкашелі — лікарка з Грузії, яка стала на захист України у складі Інтернаціонального Легіону. Її шлях до боротьби був непростим: народжена в Росії, вона свідомо відмовилася від свого російського громадянства після повномасштабного вторгнення.
У березні 2022 року, лише через кілька тижнів після початку війни, 29-річна дівчина вирушила до України, щоб долучитися до боротьби. Її історією поділилося видання Sestry.
Рішення, продиктоване пам’яттю про війну
Кеті розповіла, що її батьки жили в Росії, де вона провела свої перші 11 років. Потім разом з сімʼєю дівчина повернулася до Грузії, де закінчила школу та медичний університет.
Кеті вже мала досвід переживання війни. У 2008 році, під час російського вторгнення до Грузії, їй було лише 13. Вона пам’ятає жахіття тієї війни: напади на мирних жителів, катування та смерть близьких.
— Мій старший брат пішов воювати, а двоюрідного брата вбили. Ми вже знали, що таке російська агресія.
Ця пам’ять стала ключовим мотивом для ухвалення рішення підтримати Україну. 24 лютого 2022 року дівчина порвала російський паспорт, бо для неї це питання честі — боротися проти ворога, який приніс стільки горя її землі та продовжує знищувати інші народи.
Від лікарської практики до фронту
На момент початку війни Кеті працювала в Німеччині за програмою обміну лікарями. Але замість того, щоб продовжити медичну освіту, вона зібрала речі й поїхала до України.
Вступивши до Грузинського легіону, вона пройшла військову підготовку, яка включала фізичні навантаження та навчання тактики бою.
Було важко, особливо з додатковою вагою спорядження, яка майже дорівнювала моїй вазі. Але я усе витримала.
Вона стала частиною бойової групи Вендетта та зараз воює на передовій. Її завданням є евакуація поранених під час обстрілів, що часто супроводжується великими ризиками.
Згадує, що найстрашніший момент трапився з нею у Новоселівці в Луганській області. Тоді ворог почав обстрілювати з танка український контрольно-спостережний пункт. Рація вийшла з ладу, друга позиція була за 700 метрів. Тому про підмогу вирішив піти просити один з побратимів. Для більшої мобільності він зняв броню.
Я лишилася із пораненими. Не вірила, що він повернеться. Відкрила гранату і так 40 хвилин сиділа і чекала на ворога. У мене аж руки німіли, але жити хотілося.
Раптово військова почула англійську мову. Тоді вона зрозуміла, що прийшла підмога.
Війна крізь призму медичної роботи
Кеті поділилася, що медичне забезпечення на фронті завжди було стабільним, завдяки волонтерам. Проте сьогодні виникає дефіцит деяких важливих ресурсів, як-от турнікети та суха плазма.
Суха плазма — наш шанс врятувати людину в критичних умовах. На жаль, ми втратили останні запаси під час атак.
Переживання через втрати та пошук сенсу
Одним із найтяжчих моментів для Кеті стала втрата побратимів.
Коли ти хвилину тому сміялися з другом, а потім бачиш його мертвим — це дуже складно.
Дівчина зізналася, що мала тяжкий посттравматичний стресовий розлад і проходила лікування у психіатра. Однак її мотивація залишається незмінною: боротьба за справедливість і перемогу.
Погляд у майбутнє
Кеті мріє дочекатися перемоги та спокійного життя з родиною. Вона впевнена, що боротьба України — це також боротьба за свободу інших народів, зокрема Грузії.
— Я вірю, що наші території повернуться, як і Україна переможе. Але ця боротьба має бути завершена остаточно, інакше це буде постійна загроза.
За відвагу на фронті Кеті отримала нагороду Золотий хрест від Валерія Залужного. Ця медаль для неї — символ непохитності й готовності боротися за свободу до кінця.
Якою ж є історія американки Ребекки, яка вирішила стати парамедикинею ЗСУ — читай далі.
Головне фото: Sestry
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.