Один шанс на мільйон, що виживе — такий невтішний прогноз давали 3-річній Софійці, яка мало не загинула від ураження легень вірусною пневмонією.
Через хворобу дівчинка майже 3 тижні не могла дихати самостійно. Для порятунку дитини спеціалісти лікарні Святого Миколая у Львові під’єднали її до апарату екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО), що замінює роботу серця і легень.
Перше медичне об’єднання Львова поділилося історією Софійки та розповіли про її лікування.
Як маленька Софійка три тижні не могла дихати самостійно
Все почалося на початку зими, коли дитина захворіла і потрапила до центру педіатрії з високою температурою. Під пильним наглядом лікарок Ірини Бережної та Олени Бортик Софійка п’ять днів провела на кисневій підтримці.
Згодом дівчинці стало гірше. Лікарі виявили критично низьку сатурацію — насиченість крові киснем. До цього додалася лихоманка. Софійка почала синіти та невдовзі опинилася на межі життя і смерті.
Її рятували спеціалісти відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Їм вдалося реанімувати Софійку, але стан був критичним: дихальна і серцево-судинна недостатність ІІІ й II ступеня відповідно.
Навіть апарат штучної вентиляції легень не допоміг покращити стан дівчинки.
— Мені сказали, що надія є. Але шанс, що вона виживе — один з мільйона. Мені дозволяли навідуватись до донечки в реанімацію. Якби не рішення підʼєднати Софійку до апарату, не знаю чим би все закінчилось, — розповіла мама дівчинки Олеся.
Дитину екстрено підʼєднували до апарату ЕКМО, що не так просто зробити. Для цього залучили кардіохірургів Олександра Ячніка та Андрія Пилипця. Також в операції брали участь перфузіолог Василь Ключик, кардіологиня Христина Качур та одразу три анестезіологи.
Операція пройшла успішно й апарат запрацював. ЕКМО насичував кров киснем поза тілом дитини та повертав назад у кровообіг. І так цілих 19 днів.
За словами анестезіолога Юрія Пурського, апарат ЕКМО застосовується саме у критичних, загрозливих для життя дитини станах.
Стан Софійки був настільки важким, що нам знадобилося аж практично три тижні, аби відвернути лихо.
Коли Софійку перевели до реанімації, дитину зміг побачити тато, який зараз несе військову службу. Впродовж усього місяця, поки дівчинка боролася за життя, він постійно був на звʼязку.
— Тому я фіксувала будь-які зміни. Знімала на відео косички, які донечці заплітали медсестри, мить, коли вперше розплющила оченята, перші кроки. Після пережитого зараз ми мріємо тільки про одне — зустрітися сімʼєю й обійняти тата, — каже мама Олеся.
У стінах лікарні Софійка провела 71 день. Через тривалу нестачу кисню та неможливість рухатися знадобилося втручання фізичного терапевта. Лікарка Світлана Кузьмич ще в реанімації почала працювати з тоді ще непритомною дитиною.
Коли вона розплющила очі, фізична терапевтка вчила її тримати голову та сидіти. А тепер, хоч і з болем та підтримкою, дитина вже робить свої перші кроки після хвороби.
Реабілітація Софійки продовжується як в лікарні, так і вдома з мамою. Навесні їй виповнилося 3 рочки, а свій день народження вона відсвяткувала вже в рідних стінах.
Наші лікарі роблять неможливе в умовах війни. Ми розповідали історію 3-місячної Варвари, якій видалили небезпечну пухлину, що змістила серце в правий бік.
Фото: Перше медичне об’єднання Львова
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.