Сьогодні, коли мільйони українців відчувають на собі наслідки енергетичного терору, оборонець Маріуполя Дмитро Канупєр (відомий за нікнеймом rastishka4308) поділився спогадами, від яких холоне кров. Його розповідь — це не просто мемуари, а свідчення про те, як холод стає знаряддям катувань у російських катівнях.
Камера на 10 метрів і протяг як метод вбивства
Дмитро описує зиму в полоні як нескінченну боротьбу за фізичне виживання. У камері площею 10 квадратних метрів, де тіснилися восьмеро українських військових, температура трималася на межі замерзання. Найстрашнішим ворогом був не лише мороз у -15 градусів за вікном, а постійний протяг, який прошивав приміщення наскрізь.
Ви бачите видих пари з рота у квартирі, де зараз плюс 5? Я пам’ятаю це відчуття щомиті. Мої коліна були набряклими, синьо-фіолетового кольору. Їх неможливо було ні зігнути, ні розігнути — біль був таким, ніби ноги викручують навиворіт, — згадує Дмитро.
Катування забороною на тепло
За словами захисника, окупанти використовували холод як психологічний та фізичний пресинг. У камері були теплі бушлати, проте одягати їх дозволяли лише на коротку прогулянку. Всередині приміщення за їх використання карали.
Ніч приносила нові випробування. Спати дозволялося лише у спідній білизні (майці та трусах) на матраці настільки тонкому, що кожна металева скоба ліжка врізалася в тіло.
Чи можливо було так спати і залишитися живим? Холод був страшнішим ворогом, ніж ризик побиття зранку. Іноді я наважувався таємно взяти бушлат вночі, щоб накрити ноги — тільки це давало шанс зранку хоча б трохи розігнути суглоби», — розповідає оборонець Азовсталі.
Заклик до українців: триматися і бути єдиними
Сьогоднішні атаки Росії на цивільну інфраструктуру Дмитро Канупєр порівнює з тими ж методами катувань, які він пережив у полоні. Це цілеспрямоване намагання зламати волю через холод і виснаження.
Проте воїн наголошує: у нас, на відміну від полонених, є найважливіше — свобода і підтримка одне одного.
Ви мусите триматись! У вас є можливість одягнутись, бути поряд із рідними, підтримувати енергетиків. Бо прямо зараз у російському полоні наші хлопці та дівчата замерзають на смерть, не маючи жодного засобу порятунку. Пам’ятайте про них кожного разу, коли вмикається світло чи стає тепліше в оселі, — закликає Дмитро Канупєр.
Ця історія — нагадування кожному з нас, що боротьба триває не лише на полі бою, а й у кожному замерзлому вікні та кожному збереженому кіловаті енергії.
Раніше ми розповідали про досвід відновлення після полону від військових.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!