Єлизар Гранков — лікар-анестезіолог, він двічі втрачав дім через російську агресію. Спочатку у 2014 році в рідній Горлівці та пізніше, у 2022 році, в Маріуполі. Проте, попри всі трагедії, він не зневірився, й продовжує боротися за життя людей, тепер вже у складі ЗСУ. Його історією поділилася АрміяInform.
Життя під обстрілами: Маріуполь 2022
Ранок 24 лютого 2022 року для лікарів Маріуполя був дуже страшним.
Уже за пів години після перших масованих ударів ми відчули війну. Наступні три тижні працювали 24/7, рятуючи поранених, — згадує Єлизар.
Він працював у кількох лікарнях Маріуполя, де щодня стикався з жахами війни. Найважчим випробуванням для медика був порятунок дітей й розуміння, що витягнути з того світу малечу не вийде.
Це те, що залишиться зі мною назавжди. Найгірше — неможливість врятувати маленьку дитину, яка загинула від осколків чи куль.
Постійні обстріли, нестача медикаментів, втім, лікарі, наче одна сім’я, билися за кожного пацієнта.
Втеча з Маріуполя на самокаті
Коли росіяни захопили лікарню, Єлизар вирішив залишити місто. Його шлях до свободи почався на самокаті.
— Спочатку я виїхав на блокпост, але самокат розрядився. Довелося шукати інший транспорт.
Разом із братом та мамою він пройшов понад 20 блокпостів, ризикуючи життям.
На одному з блокпостів нас хотіли розстріляти, але мама сказала: “Якщо забираєте моїх синів, то забирайте й мене”. Це нас і врятувало.
Служба у лавах ЗСУ
Після втечі з Маріуполя Єлизар продовжив працювати медиком, спершу у Дніпрі, а згодом у Києві. У 2023 році він вирішив приєднатися до ЗСУ, пройшов курси у військово-медичній академії та став молодшим лейтенантом.
Зараз Єлизар Гранков працює в складі 71-го військово-мобільного госпіталю на Сумщині. Разом із колегами він рятує життя поранених із Курського напрямку.
Ми маємо найвищий коефіцієнт корисної дії: жоден наш пацієнт не помер, — з гордістю визнає лікар.
Наука та медицина: адаптація до реалій війни
На думку Єлизара, війна стала каталізатором змін. Медицина на війні зовсім інша. Зараз складні поранення, масивні кровотечі та турнікетні синдроми — норма.
Однак, за словами медика, навчальні програми потребують оновлення.
Сучасна війна диктує свої правила, а медицина має встигати за нею. Академія повинна адаптувати свої підходи до нових викликів.
Сила жити далі
Попри втрати дому і спогади про жахіття війни, Єлизар знаходить сили йти вперед.
— Мене мотивує ідея українського світу, де не буде місця для русского міра. Я хочу, щоб моя дитина та дружина жили у вільній Україні.
Для лікаря завершення війни можливе лише за умови повної трансформації російської ідеології та гарантій безпеки від західного світу. А доки існує Росія з її агресією, загроза нависатиме.
Раніше ми розповідали про те, що медики вирізали зі стравоходу військового пухлину розміром 10 см.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!