Він долучився до війська у віці 18 років, а готувався до війни з девʼяти! Назар Глущенко на псевдо Рембо — хлопець з непересічною історією. За кілька тижнів до початку великої війни він став повнолітнім, тож 24 лютого довго над власним майбутнім не думав.
Нині він служить у 95 ДШБ, з якою пройшов бої на Донбасі. Щонайменше рік він залишався наймолодшим бійцем бригади.
До лав ЗСУ він вступив разом із батьком. Попереду найближчі люди пройшли немало випробувань. Про все це Рембо розповів в інтервʼю РБК-Україна. Ми переповідаємо найцікавіше.
— Куди їдемо? — На Донбас!
27 лютого батько з сином вже опинилися в автобусі з автоматами та практично без речей. Планово, мали їхати на аеродром у Дніпро, але згодом дізналися: їдуть на Донбас.
— Перші кілька годин все було незрозуміло: що, куди, як… Але командир в нас хороший і одразу було розуміння, що з нами все буде гаразд. Так воно і сталося, — каже хлопець.
У його девʼять років, батьки віддали хлопця на вишкільні табори ГО Молода Січ. Саме звідти — формування світогляду, характеру та базових навичок, які допомогли під час мобілізації.
Національну свідомість сформувала моя сімʼя. Поштовх дала козацька організація, а Молодіжний націоналістичний конгрес дав можливість зростати як член організації, — зазначає Рембо.
Перші його бої пройшли на Запорізькому напрямку під час спроб контрнаступу у складі ТрО. Тоді, пригадує, військові витягнули на характері. Лише з легкою стрілковою зброєю ЗСУ протистояли російським танкам!
— Зараз згадую — страшно… та й тоді було страшно, але вибору не було. Та й тоді було не так, як зараз, “на лайті”, бо не було дронів. Наша бригада тоді звільнила село Новопіль і потім тримала там рубіж. Села Приютне, Новодарівка — там загинули мої побратими.
Назви тих місць не забудеш ніколи, вони у памʼяті назавжди, — констатує Назар.
Хлопець тоді працював у кулеметній парі з батьком.
Ділиться: дуже класно, коли поруч з тобою стоїть рідна людина, бо це легше. Але є й нюанси, як от опіка від батька до сина. Зізнається, інколи тато питає, чи Назар поїв. А коли з хлопцем немає звʼязку під час операцій, батько сильно переживає за нього.
— Дуже складно комусь уявити, як це: сидіти з батьком в окопі, а по вас працює танк, сиплються дерева, і ви обоє молитеся — ти чуєш, що батько також.
Нині син пішов шляхом десантника, а батько залишився у тому ж підрозділі.
Торецьк, Бахмут, Курськ
Рембо виконував завдання під час боїв за Бахмут, коли той уже був частково окупований, потім — Роботине, а тоді перевівся у 95 ДШВ. Виконував завдання на “крилах” на Лиманському напрямку, у Торецьку.
— Я бачив, як за місяць наших польотів, від першого дня, коли Торецьк мав вигляд ще міста… А вже коли ми знімалися з напрямку, від міста мало що залишилося, там залишилася лише частина, яка була більш-менш ціла. Там, де йшли бої, — розповідає Назар.
95 бригада ДШВ була першою, яка заходила на Курщину. Рембо каже, що їх до цього готували і, через специфіку бригади, вони завчасно знали, куди і для чого їхатимуть.
— Ми знали. І ще за кілька днів до початку операції ми вже були там й виконували завдання по розвідці. Ця секретність — це правильно, я вважаю. Щоб не було витоку інформації.
У Курську було чимало подій, про які хлопець розповів в інтервʼю.
Наостанок, зазначив: зараз всі українці мають максимально долучитися до протистояння.
Або ми зараз воюємо, або потім будемо жити під окупацією. Це не питання політики — це про твою маму, твою хату, твоє майбутнє. Якщо не можеш воювати — допомагай тилу, працюй для ЗСУ. Але не сиди осторонь, — звернувся він.
Раніше ми розповідали тобі історію медикині, яка повернулася в оточений Маріуполь, пройшла полон та теракт в Оленівці і зараз продовжує воювати разом із сином!
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.