Вона вчила російських військовополонених співати Щедрик напередодні Нового року, а за кілька тижнів до того витягала з-під мінометного обстрілу важкопоранених побратимів у Кринках. Морська піхотиниця на псевдо Вітрячок каже, що ніколи не мріяла ні про армію, ні про погони.
Ще кілька років тому її життя було схоже на казку: дизайнерський одяг, зйомки для іноземних глянців, контракти в Азії та спроби відкрити ресторанний бізнес в Італії.
Її історію розповіли в ефірі марафону Єдині новини, у слоті телеканалу ICTV, програмі Факти.
Шлях до війська
До повномасштабної війни дівчина працювала за кордоном.
— Це були модельні контракти в Азії, в основному Туреччина, Індія. Зйомки для каталогів одягу, — пригадує вона.
Останні кілька років перед повномасштабним вторгненням Віта жила в Італії, насолоджуючись сонцем, молодістю та свободою.
Їй щиро здавалося, що це і є те саме найкраще життя, про яке мріють мільйони. Але вранці 24 лютого 2022 року ця ідилічна картина розбилася об один тривожний дзвінок з дому.
Родичі повідомили дівчині, що Росія засипає бомбами українські міста.
Фото: Скріншот
За словами Віти, в ту ж мить усі плани на майбутнє в Європі зникли, поступившись одному чіткому рішенню.
— У мене був такий чіткий пункт: потрібно повернутися в Україну, — пригадує вона.
Жодних вагань не було, лише пошук шляху додому, назустріч війні.
Повернення до України було складним — скасовані рейси, відсутність автобусів. Це зайняло майже тиждень. В рідній Коломиї вона одразу пішла у волонтерський штаб, але швидко зрозуміла: цього недостатньо.
— Прийшло усвідомлення, що я роблю замало. І що насправді я можу більше користі принести своїй країні, — зізнається дівчина.
Похід до військомату
Перший похід до військкомату був невдалим — відмовили через відсутність досвіду. Та за кілька місяців пролунав довгоочікуваний дзвінок: одна з бригад потребувала психолога.
Восени 2022-го дівчина долучилася до війська, а згодом перевелася до морської піхоти, де й служить дотепер на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки.
Пекло у Кринках і розмови з ворогом
Одним із найважчих випробувань для неї стали бої за створення плацдарму в Кринках на лівому березі Дніпра. Ворог невпинно обстрілював позиції, евакуація поранених човнами серед ночі була вкрай небезпечною.
— У мене товариш на мотолизі, бойовий медик. Я попросилася до них в групу, забрати поранених з човна, — розповідає вона.
Фото: Скріншот
Під час однієї з таких евакуацій, коли вони вже завантажували чотирьох важкопоранених побратимів у машину, почався мінометний обстріл.
— Ми уникнули влучань і встигли їх забрати, — каже дівчина.
Але війна змушувала допомагати не лише своїм. Коли перед нею опинявся черговий полонений, Віта, за її словами, ставила йому одне-єдине, головне питання, яке відображало весь абсурд ситуації: “Що ти тут забув?”.
Відповідь майже завжди одна — гроші. Вона пригадує 56-річного полоненого Михалича, який спершу агресивно сипав пропагандистськими гаслами.
— Ви фашисти, вас тут треба спасати, ви всіх убиваєте, — казав російський полонений дівчині.
Та вже за кілька годин ставлення змінилося.
— Після того, як йому надали медичну допомогу, дали новий, чистий, сухий одяг, нагодували, дали цигарки, людина змінила свою думку, — згадує військова.
Росіяни співали українську щедрівку
Але найдивовижніший випадок стався 31 грудня, коли до них у полон потрапили двоє російських солдатів.
— Ввечері ми з ними розучили щедрівку, — з усмішкою пригадує вона.
Внутрішній конфлікт
Віта зізнається, що надавати допомогу ворогу, який ще 15 хвилин тому намагався вбити твого побратима, — морально нестерпно. Це постійна внутрішня боротьба.
Та попри все, дівчина переступає через себе і лікує російських полонених. Її вчинками керує не абстрактний гуманізм, а чітке усвідомлення вищої мети, бо ж вона розуміє, що життя кожного врятованого російського солдата — це надія на те, щоб витягнути з ворожого полону свого побратима.
За роки служби бували моменти, коли опускалися руки. Але Віта твердо переконана, що вона буде у війську доти, доки потрібна. До повної перемоги.
Ми знаємо багато щемких і сильних історій. Читай про операційну медсестру на псевдо Мама, яка повернулася в оточений Маріуполь попри небезпеку.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!