Ця історія про дівчину, яка у 18 років тихцем від батьків пішла до війська. Попри страх, вона надихнулася батьком-військовим. Зараз вона парамедикиня на одному з гарячих напрямків. Розповідаємо її сильну історію у матеріалі.
У 18 років стала до лав ЗСУ, бо мала приклад — батька
Історією Анастасії поділилося hromadske. На початку повномасштабної війни дівчині було 18. Влітку вона з’їхала від батьків, та невдовзі збиралася піти до військкомату. Рідним вирішила не казати, бо вони б відмовляли.
Ні! Зі щитом або на щиті — тільки так. Сама сюди прийшла, сама захотіла. Це мій вибір!
Таку відповідь отримав батько дівчини, коли зрозумів, що його 18-річна донька хоче стати до лав ЗСУ. Адже вона вигадала історію, що їде до Києва влаштовуватися на роботу. Коли відбулася ця розмова, дівчина була вже у Десні, на навчаннях.
— У військкоматі на мене дивилися, як на божевільну. Там була жінка, якій, напевно, років 30. Вона почала плакати. Вмовляла мене не йти та питала, чому хочу в армію. Відповіла: “У мене батько служить. Це ж кожен українець має робити. Ми не просто так тут живемо”.
Батько дівчини пішов до війська 24 лютого 2022 року. Він і до цього був військовим, брав участь у війні в тодішній Югославії. Зараз він служить на південному напрямку та небагато розповідає про те, чим займається.
Під час виступів на міжнародних змаганнях, каже Настя, завжди пишалася, що представляє Україну. У її родини любов до рідної країни — то святе. У спорті дівчина з самого дитинства, її ображали в садочку, тож вона захотіла піти на карате.
Тато — найважливіша людина для дівчини, тож коли вона побачила, що він став на захист країни, без вагань вирішила вчити так само.
Батько для мене — найважливіша людина в усьому світі. Спочатку батько, а далі всі інші. Що тоді, що зараз, батька я слухатиму завжди. Хай скільки років мені було б, була б я заміжня чи ні. Він для мене — всесвіт.
Батько пишається донькою, хоча і має страх. Дівчина каже, відчувала, що батьки ображаються на неї за те, що пішла у військо. Мати плакала, а батько сказав, що відправить їй форму та берці потрібного розміру.
Аби побачити випуск доньки з навчань, батько подолав 800 кілометрів. Батьки придбали їй форму, смаколики, засоби гігієни. Відмовляти доньку від служби не стали.
— Коли наш автобус тільки приїхав на полігон, побачила, як усі кричать, якісь військові бігають. Це ж полігон — чути вибухи, хоч і навчальні. Я тоді вперше так близько їх чула. Стояла й узагалі не розуміла, що відбувається. Прийшов військком і кричить: “Хто передумав, сідайте в автобус і їдьте назад”. Я подивилася, скільки їх відмовилося, і вирішила: “Ні, все, я буду тут”.
Коли вона вперше побачила танк, зайшла у бліндаж, взяла до рук автомат — трусилися руки, стало реально страшно. З часом дівчина звикла, як і її батьки до того, що їхня донька в армії.
Дівчина служить парамедикинею у 14 ОМБр імені Романа Великого на Харківському напрямку.
Подзвонила батькові: “Тату, тут така ситуація… Словом, мене відправляють на евакуацію. Мамі не кажи, але я два дні не буду на звʼязку”. Батько відповів спокійно: “Плюс. Будь обережна, дивися під ноги й одягайся тепло”.
Анастасія каже, все життя була атеїсткою, а на війні повірила в Бога, почала носити хрестик.
Сиджу в тому бліндажі, коліна притисла до себе, холодно, страшно, а я молюся: Господи, тільки не сюди, будь ласка. Мені є куди вертатися. Мене вдома чекають.
Війна змусила дівчину подорослішати значно швидше, та вона каже, що її дитинство — тут, на війні. Ділиться — побратими часто привозять їй кіндери, вона має іграшку, з якою спить. Але, попри це, вона стверджує, що не впускає дитинство, хай би якою серйозною не була її робота.
Під час порятунку військових вона хоче одного — аби ті вижили. Турбується про кожного пораненого.
Раніше ми розповідали історію першої моделі на кріслі колісному.
Фото: hromadske
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.