У свої 22 він пережив уже більше, ніж інші за все життя — окупація рідних, служба в ГУР, надскладні операції в морі й на землі, втрата побратимів і тяжке поранення. Ця історія про спецпризначенця підрозділу Стугна ГУР Дмитра Василенка.
Нині він проходить реабілітацію та готується до протезування. Пройти цей нелегкий шлях йому допомагає кохана.
Усміхнені, у схожих кофтах і такі закохані, гуляючи в Києві у парку біля води, вони мимоволі згадують рідні місця. Вони удвох з Херсонщини, нині окупованої її частини. Олі — 20, Дімі — 22. Їхня історія почалася чотири роки тому, коли вони познайомились у мережі.
А я такий, а візьму і приїду. Так! Домовилися про зустріч, це тоді була наша перша зустріч, ще не бачилися. Перше, що я сказав, насправді було: “Я думав, ти трошки вища”, — розповідає Дмитро.
Дмитро тоді вчився на агронома в рідній Каховці, Оля ж — вступила до Берислава на вчительку. Пара почала зустрічатися. Дмитро долав 24 км на велосипеді, аби побачитися, і згадує, як тоді боліли ноги! Та безтурботне життя перевернула повномасштабна війна. Її Дмитро застав у Києві, де вже вчився у ЗВО.
Дмитро дізнався від батьків, що біля Каховки російські танки, на військовій кафедрі університету попросив амуніцію. Патрулювали місцевість, будували бліндажі з теробороною і готові були у разі чого обороняти Київ.
Та Дмитро згадує, дуже переживав за кохану, її та свою родину, які опинилися в окупації. На щастя, згодом Олі вдалося звідти виїхати. Дмитро ж пішов до війська. Уже у 2023 році став до лав підрозділу Стугна Головного управління розвідки.
Перший штурм, і першу втрату побратима Дмитро пам’ятає чудово. Хоч і стримано розповідає про операції ГУР, але пережив чимало. Розповідає про бої в Авдіївці — контакт із ворогом був 10-15 метрів!
Одного дня ворожий дрон скинув на чоловіка міну — йому відірвало пальці та пошматувало руку. Побратими подумали, що він загинув.
Хтось із побратимів крикнув: “Каховка 200”! Це для мене таким шоком стало! Я зі всіх сил, хоча і груди забив, з хрипом крикнув: “Каховка 300”!
З останніх сил він доповз до медика, евакуація тривала вісім годин, тому руку довелося ампутувати. На руці у військового було татуювання, яке тепер він мріє відтворити вже на протезі.
Нині ж Діма проходить реабілітацію та готується до встановлення сучасного розумного протезу. З цим йому допомагають у Центрі складного протезування спільно з Центром спасіння життя.
Допомогти підрозділу, в якому служив Дмитро, зібрати на прилади нічного бачення можна за цим номером картки банки: 5375 4112 1054 1731 або за посиланням.
Раніше ми розповідали історію порятунку продюсерки фільму 20 днів у Маріуполі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.