Максим переїхав в Австралію ще дитиною, приблизно у 2004-2005 роках. Тут він виріс, здобув освіту і працював медиком, зокрема на швидкій допомозі у Мельбурні. Українську мову вивчив у школі діаспори.
Макс поділився своєю історією в ексклюзивному інтерв’ю для Platfor.ma.
Максим приїхав у відпустку до України
Наприкінці 2021 року він повернувся в Україну у відпустку — це вже був його другий візит після 2009 року. Однак війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року, кардинально змінила його плани і життя.
Почувши вибухи та звуки літаків над рідним селом, Максим зрозумів, що він як медик має бути корисним у цей складний час. Він звернувся до місцевого шпиталю, а потім — до територіального центру комплектування, де пройшов необхідний іспит і почав службу у Збройних Силах України.
Перші кроки у військовій медицині
Військова медицина, за його словами, дуже схожа на цивільну — хвороби ті самі, тільки додається небезпека, яка завжди поруч на фронті. Максиму довелося швидко адаптуватися до умов, коли бракувало базових ліків і матеріалів, а підтримка поранених вимагала максимуму уваги і витримки.
— Та я одразу зрозумів — я медик і маю допомагати. Спочатку звернувся в шпиталь, але мене направили до територіального центру комплектування, — згадує він.
Щоб стати військовим медиком, Максим здав невеликий іспит із знання медикаментів і процедур. Згодом розпочав службу у ЗСУ.
Фото: з Platfor.ma.
— Між цивільною і військовою медициною небагато різниці — люди такі самі, з тими ж хворобами. Але на фронті постійна небезпека, — пояснює він.
Війна додала ще більше труднощів для медика. У цивільній медицині Максим ніколи не зустрічався з браком ліків, але на початку війни навіть найпростіших препаратів — знеболювальних чи ліків для лікування гіпертонії та діабету — не було в достатній кількості. Тому доводилося шукати їх по аптеках, звертатися до волонтерів і вигадувати способи, як врятувати пацієнтів за будь-яких умов.
Австралійські бронетранспортери та БТР-4 у дії
Про техніку він згадує бронетранспортери, передані Україні союзниками.
— Австралійські Bushmaster — хороші машини, але в моїй бригаді їх не було. Я працював на медичному БТР-4 “Буцефал”. Там немає зброї, а великий відсік для поранених — розрахований на 10 осіб, але іноді вміщували й більше, — розповідає він.
Фото: Platfor.ma
Робота медика під обстрілами потребує особливих навичок і витримки. Іноді Максим залишався один у кузові БТР, навколо нього було три-чотири пацієнти на крапельницях. Все тряслося від вибухів, але він мусив працювати. Допомагав досвід катання на скейтборді — він розставляв ноги, трохи присідав і так утримував баланс.
У підрозділі медики мають особливий статус. Він пригадує свій перший штурм Кліщіївки під Бахмутом, коли бійці підходили до нього і питали, чи буде він на чергуванні. Усвідомлення, що Максим поруч, заспокоювало їх — вони вірили, що з ним ніхто не загине.
Історії диво-рятувань на фронті
У Максима багато історій про диво-рятування. Одного разу під Сумами вивозили пораненого з інсультом, зупинкою дихання і серця, який був синій і, за всіма прогнозами, мав померти.
— Ми 70 км їхали по жахливій дорозі, проводили реанімацію на швидкості 100 км/год — і врятували його, — розповідає Максим.
Фото: Platfor.ma
Найнебезпечніші моменти війни він сприймає ніби уві сні. Він досі пам’ятає, як воював на БТР із червоним хрестом. Ворог вважав цю машину пріоритетною ціллю і намагався її знищити. Проте він каже, що ніби цього й не пам’ятає.
Після війни Максим планує добре відпочити, а потім — навчатися, працювати і мати дітей.
Головне фото: Platfor.ma.
Раніше ми розповідали про операційну медсестру на псевдо Мама, яка повернулася в оточений Маріуполь попри небезпеку, пережила полон і нині служить у 12 бригаді Азов разом із сином.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.