До початку повномасштабної війни до України приїздили іноземці з різних куточків світу: для когось це було тимчасовим рішенням, наприклад, на період навчання. Однак згодом частина цих людей залишалася тут надалі.
Зрештою, так в Україні сформувалися громади з людей, які походили з інших етнічних груп, але отримували право на життя в Україні. 24 лютого 2022 року частина з них скористалася можливістю покинути Україну. Але є й чимало тих, хто залишився та став на захист колись чужої країни.
Тунг Нгуєн — вʼєтнамець за походженням. З рідної країни переїхав до України у 18 років, навчався тут та працював, отримав громадянство після того, як виграв всеукраїнський чемпіонат з бодибілдингу. Він знайшов тут кохання й одружився.
Україну він не може назвати другою батьківщиною, бо вважає її єдиною рідною країною для себе.
Саме тому 24 лютого він з Чернігова вивіз батьків до кордону з Польщею, а тоді повернувся до Києва та став спочатку волонтерити, а потім пішов до лав ЗСУ. Його історію розповіли у The Guardian, ми переповідаємо найцікавіше далі.
Це моя єдина батьківщина
— Україна дала мені багато — я тут навчався, тут працював, одружився. Зараз я навіть не можу сказати, що це моя друга батьківщина, це просто моя батьківщина, — каже Тунг Нгуєн.
Численна, але маловідома вʼєтнамська громада в Україні згуртувалася, коли почалася великомасштабна війна. Принаймні один вʼєтнамець загинув у боях за Україну.
Тунг Нгуєн зізнається — щоразу після поранення його громада дуже піклувалася про нього, доки він проходив лікування.
До початку повномасштабної війни я знав небагато в’єтнамців, але зараз вони мене дуже підтримують.
— Багато в’єтнамців писали мені повідомлення підтримки, люди приносили їжу в лікарню, — ділиться Нгуєн.
Вперше сильне поранення він дістав у 2023 році, коли українські війська відступали з Бахмута. Пригадує, що тоді, вночі, він допомагав пораненим товаришам.
Від ударів артилерії у нього були порізи та сильна внутрішня кровотеча, тож цілий місяць він провів у лікарні. Зрештою, підлікувавшись, він знову взяв до рук зброю.
У грудні того ж року він знову був поранений, на відновлення пішло два місяці. Зараз військовий знову бореться за свободу України.
Його дописи в Instagram — пряме свідчення любові до своєї батьківщини: якось чоловік написав, що жити в Україні замало, за неї треба боротися.
Раніше ми розповідали тобі історію литовського волонтера, який планує мобілізуватися в українське військо.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.