Тут кожен четвертий — мобілізований. Село Денисів у Тернопільській області виховало мужніх захисників, які взяли до рук зброю та стали на захист своєї батьківщини. Сюди 25 лютого прийшло одразу 74 повістки до ТЦК, і ніхто від обовʼязку не ухилявся.
Станом на сьогодні у ТЦК були всі військовозобовʼязані чоловіки Денисова. Чимало з них на фронт пішли добровільно, не чекаючи виклику.
Староста села Роман Кузів розповів, що воювати пішли кількома поколіннями, сімʼями. Історію захисників Денисова розповіла Майя Орел в hromadske. Ми переповідаємо найцікавіше далі у матеріалі.
На війну пішли всі рідні чоловіки
У Надії Струхляк на війну пішов чоловік, який воював ще за часів АТО, а також двоє синів. Батько казав: спочатку піде сам, а там, дивись, і синам не доведеться. Та сталось інакше.
Обоє підписали контракти із Нацгвардією. Ще не брали участь у бойових діях і для матері цей час очікування дуже страшний.
Страшно, що вони туди поїдуть і можуть не повернутися. Страшно, що м*скаль сюди прийде, буде знущатися з усіх, у кого чоловіки й сини в армії, — ділиться жінка.
Її чоловік Василь — досвідчений військовий. А Наталія така ж дружина: ще з початку війни зрозуміла, що краще не випитувати, а чекати, доки той сам почне говорити про пережите.
hromadske
На чільному місці у домівці — військова форма Василя. Він обіцяв, що коли повернеться зі служби, то заховає її, щоб і на очі не попадалася.
Пішов на війну у 18
Інша жінка, також мама, по фото з війни бачить, як мужніє її син. Володимир пішов на війну у 18, а зараз йому вже — 22. Роками раніше він з мамою поїхав на заробітки до Польщі, але у 2020 повернувся додому, щоб пройти строкову службу. Так і застав повномасштабне вторгнення.
Був у складі Нацгвардії, але залишатися у тилу не схотів — підписав контракт з Азовом. Він весь час на Донеччині, тричі залишався сам на позиції у Серебрянському лісі.
hromadske
— Він нічого мені не розказує. Навіть коли лежить у шпиталі з важким осколковим пораненням — за його словами, у нього все добре, бо живий і руки-ноги цілі. Лікарі наполягають робити йому операцію на серці, у нього будь-якої миті клапан може відмовити, а йому все добре, — каже Оксана Паращій.
Востаннє бачила сина у травні 2024 року. Зізнається: на війну пішло хлопча, а додому тоді приїхав мужній чоловік.
Двоє зникли безвісти
Біда обходить це село стороною. Навіть історія військового Андрія, чия мама Ольга Сіканович чекає його вдома, це підтверджує: чоловік через важке поранення пережив понад 30 операцій, але так просто не здається.
Однак у селі є двоє чоловіків, яких вважають зниклими безвісти. Серед них — Володимир Брицький, від якого вже півроку немає звістки.
Його у лютому 2024 ТЦК забрало просто з вулиці, відпустило додому лиш зібрати речі. Трирічний син дуже плакав, не хотів відпускати батька.
hromadske
Зрештою, пройшов бої під Кураховим, отримав контузію та уламок в руку.
Було, що він із хлопцями 21 день позицію тримав, дрон їм маленьку пляшечку води раз на три дні скидав, а їх четверо чоловіків, — переповідає синові повідомлення мама Надія.
Востаннє говорив з мамою, коли вів групу на позиції у листопаді 2024. Потім, як розповіли побратими, по рації повідомив своїх, що у нього двоє загиблих, а сам отримав поранення у легеню. Дрон, який прилетів на позицію, виявив тіла двох загиблих, але Володимира там не було.
— Побратими не можуть туди дістатися: територія окупована, і загиблі, що з сином були, все ще там лежать. Хлопці думають, що Володя може бути в полоні, — плаче Надія.
Історії ще трьох захисників, про їхню мотивацію та страхи, а також кого захищають — розповідали в іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.