У лавах 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України служить людина, чий життєвий досвід став справжньою опорою для молодих побратимів. 55-річний Ярослав Бондар, якого на фронті з повагою кличуть Дідом, пройшов крізь найгарячіші точки Донбасу, доводячи: захищати дім ніколи не пізно.
Про непересічний шлях гвардійця розповіли у пресслужбі Західного територіального управління НГУ.
Від цивільного життя до Діда в строю
До 24 лютого 2022 року життя Ярослава було далеким від військових буднів. Увесь його бойовий багаж складався лише зі спогадів про давню строкову службу. Проте навесні 2022-го чоловік зрозумів, що не може залишатися осторонь, і приєднався до Національної гвардії.
Свій позивний Ярослав отримав не одразу і навіть з певним подивом. Під час перших тренувань він почув, як хтось гукає діда, і лише за мить усвідомив — звертаються саме до нього. Згодом це прізвисько стало синонімом поваги та визнання його авторитету серед бійців.
Сила слова та чорний гумор на передовій
На фронті Ярослав став не просто стрільцем, а справжнім психологом для своїх побратимів. Під час одного з важких обстрілів він та його товариш отримали поранення. Поки вони надавали одне одному допомогу, Ярослав відчув, що друг морально здається.
Коли бачиш, що побратим починає втрачати віру, в хід іде все: від жартів до міцного слова. Головне — не дати людині закритися в своєму болю. Мій гумор тоді спрацював краще за будь-які ліки, — згадує військовий.
Серед воєнних буднів Ярослав згадує і випадки, які змушують посміхнутися. Якось під час короткого затишшя він помітив на нейтральній смузі кинуту окупантами зброю.
Згадавши, що у побратима саме день народження, Дід вибіг на поле бою і притягнув презент — новенький ворожий гранатомет. Цей трофей не довго припадав пилом і згодом допоміг підрозділу відбити чергову атаку ворога.
Заради кого тримається фронт
Сьогодні Ярослав Бондар продовжує виконувати завдання на найскладніших напрямках. Його головна мотивація проста і водночас фундаментальна — це його діти та онуки.
Я тут для того, щоб вони ніколи не бачили того жаху, який бачимо ми. Хочу, щоб наступні покоління українців жили у мирі та вільній країні. Це і є моя головна битва, — підсумовує нацгвардієць.
Головне фото: Західне територіальне управління НГУ.
Раніше ми ділилися історією бійця, який знайшов себе у війську і почав там “запалювати”.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!