Війна в Україні змінила життя усіх громадян, а частина з них стикнулися з новими, раніше не знайомими для себе випробуваннями. Чимало військових в ході ведення бойових дій отримали інвалідність, тож тепер вчаться жити якісно знову у країні, яка досі не пристосувалася до нових реалій.
Та ми мало говоримо про тих, чиє життя також докорінно змінюється, але не через власний досвід. Сімʼї, які також перекроюють своє життя заради коханих. Про власний досвід дружини військового з інвалідністю виданню The Village розповіла Євгенія.
Ми ділимося найважливішим з тобою далі у матеріалі.
“Сонечко, мені відірвало руку”
Пара познайомилася тоді, коли Геннадій проходив підготовку перед виїздом до Бахмута. Він пішов до війська добровільно, бо хотів зупинити окупантів. Довго листувалися, Євгенія підтримувала чоловіка. Зустрілися наживо під час передислокації підрозділу Геннадія у Дніпрі, де й проживала жінка.
Навіть коли він поїхав і був у самому пеклі, то дзвонив Євгенії, питав, як її справи та як вона почувається.
— Одружилися ми швидко. Бо це ж війна. Чоловіку важливо знати, що його чекають удома й у нього є опора. Я розуміла це й тоді, і тепер. Зараз ми вже півтора року разом, — каже жінка.
Вона добре памʼятає той день, коли коханий повідомив їй, що ситуація у них важка, і він іде на завдання, тож два дні буде без звʼязку. Але вже на другий день пролунав дзвінок.
Підняла слухавку й почула: “Сонечко, мені відірвало руку”, — і далі він не зміг говорити.
Євгенія дізналася, що на лікування чоловіка привезли до Новомосковська, що неподалік неї. Зібрала речі чоловіка і поїхала до нього. Виявилося, що поранення отримав через танковий обстріл: дивом вижив.
— Коли приїхала до Геннадія, він боявся моєї реакції. Але для мене ампутація не вирок, це не про зміну людини всередині. Так, я хвилювалася за чоловіка, але намагалася не показувати йому цього, — каже вона й ділиться, що намагалася підтримувати коханого.
Та шлях, який стояв перед закоханими, був ще довгим.
Реабілітація та виклики
Геннадій пережив кілька складних операцій у Києві, проходив реабілітацію у столиці, а затим і у Львові. Його дружина ділиться: тоді її життя проходило у потягах Дніпра, Львова та Києва.
А Геннадія дратувало, що він сам не може поїсти чи перевдягнутися. Щоб не бути залежним від когось, вчився все робити однією рукою. Тепер, розповідає Євгенія, він сам стрижеться, миє посуд, пилососить та носить сумки з магазину.
— Ми чекаємо на протезування за державні кошти, але протези, які дозволять якісно замінити руку, — це непросто. Особливо, коли ампутація висока. В Україні всього кілька спеціалістів, які займаються саме таким протезуванням, і до них чимала черга, — розповідає жінка.
Вони одразу зробили необхідне: погодилися на лікування в одного з таких лікарів, консультувалися, їздили й в інші протезні центри в Україні.
Та згодом Геннадію запропонували новітній метод протезування остеоінтеграцію — це вживлення протеза в кістку, яке відбувається у кілька етапів. Після цього тіло готове до протеза.
Та окрім фізичної реабілітації, Геннадій відновлюється й ментально. У перші дні після ампутації він був у пригніченому стані, йому було боляче й він дуже боявся втратити кохану. Почастішали й проблеми з памʼяттю.
— Ми могли йти в крамницю, і Геннадій запитує, де ми й куди прямуємо. Або забувати мої слова. А ще було сильне роздратування. Часом мені самій доводилося кричати, щоб зупинити його. Коли ж ці приступи припинялися, чоловік міг навіть погано пам’ятати нашу сварку.
Ми звернулися до психіатра. Той підтвердив: така поведінка — це прояви контузії. Лікар призначив препарати, до яких теж треба було звикнути, — каже жінка.
Вона додає, що той період був для них обох надважким. Жінка стала і провідницею, і буфером для коханого. Але цей шлях вони пройшли і Євгенія щиро пишається своїм коханим та собою.
— Тоді я сама звернулася по допомогу до психолога, спробувала арттерапію, виплескувала свої емоції.
Євгенія, спираючись на власний досвід, відкрила групу підтримки для партнерок військових. А ще пройшла навчання на SMM-спеціалістку.
У них з чоловіком багато планів: доробити ремонт, придбати авто та відкрити власну справу.
Фото: The Village
Євгенія дала кілька порад іншим, чиї кохані отримали інвалідність внаслідок війни:
- прийняти вибір людини;
- вірити попри все;
- не займатися самопожертвою;
- завжди думати та планувати майбутнє.
Раніше Вікна-новини брали ексклюзивне інтервʼю у ветерана Олександра Терена Будька: про його ампутацію та шлях відновлення, можеш дізнатися з нашого іншого матеріалу.
Головне фото: The Village.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.