Українська експертка з наукової політики Юлія Безвершенко відверто говорить про проблеми, що стримують розвиток науки в Україні.
В інтерв’ю Українській правді. Життя вона розповідає про відсутність системи наукової кар’єри, вплив війни на українських учених, а також свою роботу у Національній академії наук США, де вона підтримує наукові зв’язки з Україною.
Безвершенко стверджує, що новини про досягнення в українській науці трапляються рідко, на відміну від повідомлень про плагіатні скандали.
Це не означає, що у нас бракує талановитих людей, просто велика частина української науки є невидимою, — пояснює вона.
Проте це не означає, що в Україні немає видатних учених. За словами Юлії, багато науковців продовжують працювати над важливими дослідженнями навіть в умовах війни.
Зараз Юлія Безвершенко працює в Національній академії наук США, де керує напрямком роботи з Україною. Її співпраця з Академією розпочалася ще на початку повномасштабного вторгнення Росії.
Юлія розповіла, що в перші тижні вторгнення вони надали фінансову допомогу своїм партнерам у Польщі (PAN), щоб українські науковці, які були змушені залишити країну, могли тимчасово знайти притулок у наукових установах та отримати стипендії.
Згодом Безвершенко приєдналася до ініціативи Science At Risk, яка збирає інформацію про українську науку в умовах війни та кризи.
Одним із ключових аспектів діяльності Безвершенко є запуск Фонду підтримки науки та інновацій для України.
У квітні цього року президентка Національної академії наук США Марша МакНатт оголосила про створення фонду, який надасть 12 мільйонів доларів на підтримку української науки протягом трьох років. Мета фонду полягає в тому, щоб сприяти розвитку науки та інновацій в Україні, які будуть необхідні для її відновлення після війни.
Однак проблеми української науки існували й до вторгнення. Юлія відзначає хронічне недофінансування, застарілі інструменти підтримки науки та відсутність чіткої кар’єрної траєкторії для молодих науковців.
Окрім того, у 1990-х роках економічні труднощі змусили багатьох інтелектуалів шукати роботу за межами науки або навіть виїжджати за кордон. Це призвело до того, що професія науковця стала сприйматися як неприбуткова та недосяжна.
Попри труднощі, певні сфери науки в Україні продовжують триматися на високому рівні завдяки IT-сектору, який поглинає талановитих фахівців і дозволяє їм реалізовувати свої навички.
Єдине, що нас врятувало, це IT, — підкреслює Безвершенко.
Проте наука не може конкурувати з IT у залученні молоді, оскільки в Україні немає системної державної політики, що стимулювала б розвиток цієї галузі.
Юлія також звертає увагу на те, що в Україні фактично не існує чіткої кар’єрної траєкторії для науковців. Ті, хто прагне професійного зростання в цій сфері, часто стикаються з токсичними середовищами, браком ресурсів і порушеннями академічної доброчесності.
Це змушує багатьох талановитих людей шукати інші можливості або йти з науки взагалі.
Юлія також додала, що, на жаль, частина молодих науковців втрачає мотивацію через нестачу ресурсів і роботу в токсичних колективах, де виникає проблеми з академічною доброчесністю.
На думку Безвершенко, змінити ситуацію можна через посилену комунікацію між державою, науковими інституціями та суспільством. Люди мають розуміти, що наука — це не просто престиж, а реальний інструмент для відновлення країни.
Відновлення — це не річ, яка колись в майбутньому має статися. Це те, що відбувається кожного дня, — підкреслює Юлія.
Проблема академічної недоброчесності, на думку Безвершенко, є ще однією серйозною перешкодою для розвитку науки. Вона вважає, що списування і копіювання чужих робіт починається ще зі школи, коли батьки виконують завдання за своїх дітей.
Юлія також підкреслює, що важливо демонструвати толерантність до помилок у розвитку дітей, а не створювати відчуття ніби будь-яке досягнення є недостатнім. Адже це обмежує їхній розвиток.
Це формує культуру, де академічна недоброчесність стає нормою.
Проте на рівні держави та суспільства починаються зміни. В Україні вже з’явилися законодавчі механізми, що регулюють академічну доброчесність, і суспільство починає усвідомлювати важливість цієї проблеми.
Негативний результат — це теж знання, яке рухає нас вперед, — каже Юлія, підкреслюючи важливість помилок у науковій діяльності.
Юлія також наголошує на важливості міжнародної підтримки української науки. На її думку, залучення іноземних фондів і підтримка програм, подібних до тих, що впроваджує Національна академія наук США, є ключовими для розвитку української науки на глобальному рівні.
Юлія пояснює, що відбір найсильніших заявок без обмеження тематики є способом знайти серед найбільших спеціалістів тих, хто дійсно здатен принести якісні результати.
Такі програми сприяють залученню талановитих фахівців до вирішення нагальних проблем країни.
Підсумовуючи, Юлія Безвершенко зазначає, що її робота спрямована на те, щоб зробити Україну сильною та успішною державою, яка здатна розвиватися через науку та інновації. Вона вірить, що створення належних умов для молодих науковців допоможе їм реалізувати свій потенціал і залишитися в Україні.
Моя мрія — успішна, сильна і розумна Україна, — підсумовує Юлія.
Юлія Безвершенко, як і багато інших наукових експертів, підкреслює важливість створення системної підтримки для молодих дослідників. Адже наукова кар’єра в Україні стикається з багатьма викликами.
Ці проблеми добре знайомі Олегу Козленку, який в інтерв’ю для Вікон розповів, що українські школярі та молодь мають величезний потенціал. Проте їм часто не вистачає ресурсів та належних умов для розвитку.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.