Війна перевернула життя кожного з нас з ніг на голову. Ті, хто у мирний час шукали екстриму з парашутами, тепер перетворили своє життя на суцільні небезпечні ситуації. Наша наступна історія — про одну з таких жінок.
До 24 лютого Анна мала цілком мирну професію. Влітку займалася парашутним спортом — на її рахунку 47 стрибків. Раніше вона закінчила військову академію, і зараз дівчина робить усе, щоб наблизити українську перемогу.
Тепер вона командирка взводу на псевдо Ліса та забезпечує ефективне виконання завдань на передовій. Деталі зараз не розголошує: після перемоги, каже, дізнаємось.
Чому пішла воювати
Бо хто, як не я — подумалось о шостій ранку. В обід уже обдзвонювала комісаріати та питала, чи потрібні їм люди. Потрібні.
З Анною пішов і її батько, бо бачив, що доньку не переконати.
Найважчим для себе на фронті вважає те, що її часто недооцінюють.
— Називають “Анюта”, “сонечко”, “мала”. Раніше я мовчала, а тепер не соромлюся виправляти та людей та просити, щоб так до мене не зверталися.
А ще каже, що бракує забезпечення, без якого дуже важко якісно виконувати свою роботу.
Фото: anna_velikayaa/Instagram
Херсон
Ліса була однією з тих, хто першими увійшли до Херсона. Дівчина згадує, як тоді стало щемливо від реакції місцевих жителів.
Наші прапори поздіймали, люди цілуються, обіймаються. До мене підійшла якась жінка та міцно обняла — і я не витримала, розплакалася.
Водночас Анна нагадує: усе це дуже великою ціною досягалося. Коли їхали до Херсона, дорогою не було жодної вцілілої хати. А в селищах цивільних залишилося по кілька людей, бо решту росіяни вбили катуваннями чи снарядами.
— Визволення Херсона відбулося ціною здоров‘я кожного, хто брав участь у цьому. Ціною життя піхотинців, які йдуть попереду. Коли тепло було, то ще більш-менш, а зараз ще і холод та хвороби додаються до всіх проблем, — каже вона.
Існує проблема з гігієною, бо ж теплої води катастрофічно не вистачає. Тож на допомогу приходять вологі серветки, сухий шампунь та пляшки з водою.
Фото: anna_velikayaa/Instagram
Дівчина чекає перемоги, щоб нарешті зібратися родиною та відсвяткувати це. Сама ж каже, що ще не планує майбутнє життя, бо вона до війни та вона зараз — це дві різні людини. Бо це не легко: піти зі звичного мирного життя у пекло воєнних реалій.
Про це також добре знає генерал кулінарних шедеврів на псевдо Малой: про війну очима кулінара читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!