У лютому 2024 року між Вербовим та Роботиним на Запорізькому напрямку російська ракета влучила в український гелікоптер Мі-17 11-ї окремої бригади армійської авіації.
Ця подія стала початком героїчної рятувальної операції, яку проводили бійці 118-ї окремої механізованої бригади під щільним вогнем ворога.
Ризикована місія: порятунок екіпажу
Два бійці 118-ї бригади, що керували розвідувальним дроном, побачили, як на землі палає наш гелікоптер. Вони одразу помітили, що двоє пілотів вижили. Один з них міг рухатися.
Я побачив багато диму, підлетів ближче, а там наш збитий гелікоптер. Підзумував, побачив двох пілотів, один з них рухався, тож ми вирішили почати евакуацію, — розповів Дантист.
Свідомо розуміючи всі ризики, адже ворог після збиття цілі зазвичай очікує на евакуаційну групу, бійці кинулися на допомогу. Вони знали, що це може бути дорога в один кінець.
Евакуація під обстрілами
Бійці розділилися на дві групи: одна пішла за рухомим пілотом, інша — за важкопораненим.
Бортового техніка, капітана Олександра Бикова, вдалося доправити до тилового стабпункту, хоча і з великими труднощами, оскільки їхній транспорт постійно застрягав у багнюці.
Командир гелікоптера, майор Вадим Покатаєв, на жаль, не вижив.
Нам довелося брати його на руки і нести, бо колеса застрягали. Ми розуміли, що ворог нас засік і скоро почнеться обстріл, — згадує Дантист.
Під час евакуації він сам ледь не загинув від російського обстрілу, впавши у вирву від снаряда.
Порятунок тіла побратима
Через місяць після падіння гелікоптера, бійці 11-ї бригади армійської авіації, разом зі 118-ю бригадою, організували ще одну надскладну місію: евакуацію тіла штурмана гелікоптера, капітана Всеволода Іванцова, який загинув одразу після падіння.
Щоб дістати тіло, затиснуте уламками, військовим довелося вручну доправляти важкі інструменти на місце падіння, розташоване за 3 кілометри.
Вони працювали під постійними обстрілами впродовж 6-8 годин, але не відступили.
Ми не залишаємо своїх, незалежно від того, з якого підрозділу побратим. Хлопці, хоча і мають високі звання майора та підполковника, пішли за своїм побратимом, дуже ризикуючи, — розповів один із учасників операції.
З місця падіння гелікоптера Мі-17 українські воїни забрали всіх своїх. Ця історія стала черговим свідченням незламної побратимської відданості на фронті.
Зараз 118-та бригада виконує бойові завдання на Оріхівському та Токмацькому напрямках і дуже потребує дронів для цілодобової роботи.
Катерина — єдина пілотеса гелікоптера Мі-8 у ЗСУ. Читай її історію про мужність, випробування та шлях в авіацію.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!